ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Водяник
Водяник

В одному селі жив дуже блідий рибалка. Мав він жінку й шестеро дітей. Ніде було рибалці ловити рибу, тільки в панському озері. А за це він мусив щодня постачати панові стільки риби, скільки той забажає.
Трапилося раз, що в маєток мало з’їхатися багато гостей, отож пан наказав рибалці принести якнайбільше риби.
Закинув рибалка сіть в озеро, просидів цілісінький день і не спіймав жодної рибини.
Закинув сіть на другий день, теж не спіймав нічого. Сказав про це ланові, а той як гримне:
– Мені що до цього! Не принесеш риби – вижену тебе геть з хати!
Пішов рибалка па озеро й па третій день, але теж на спіймав нічого.
Коли це приходить до нього хлопчик у червоній одежі. А це був Водяник. От він і каже рибалці:
– Хочеш наловити риби? Віддай мені свого старшого сина, то ловитимеш скільки сам схочеш, і не тільки сьогодні, а завжди. Але спершу підпиши ось цю обіцянку кров’ю з вказівного пальця.
Врізав Водяник бідоласі пальця, і той підписав обіцянку, що віддасть йому свого старшого сина.
Зразу ж закинув сіть і спіймав безліч риби, та вся велика, одна в одну.
Прийшов рибалка додому смутний, а жінка його й питає:
– Чого ти, чоловіче, журишся? Ти ж спіймав стільки риби!
А він їй і каже, що повинен за тиждень віддати за це сина Водяникові.
Коли минув тиждень, узяв рибалка сипа Янека і з гірким плачем повів його па озеро. Звідки не взявся Водяник, ухопив Янека й пірнув з ним у воду.
А під водою був скляний палац. Там жив Водяник. Була в нього жінка, дочка і ще багато слуг.
Привів Водяник Янека в палац і наказав бавити свою дочку.
– А коли,– каже,– будеш усе робити добре, то й до батьків іноді тебе відпускатиму.
Янекові подобалося в палаці, тільки було сумно йому дуже.
Водяник це помітив і мовить:
– Коли хочеш – піди на один день до батьків, га гляди: як не повернешся – і ти, і батьки твої, і весь ваш рід – усі загинете: в воді потонете.
Зрадів Янек і побіг додому та й почав хвалитися, як там, у Водяника, йому добре.
Після цього Водяник дозволив йому час від часу навідувати батьків.
Коли Водяникова донька підросла, вона призналася Янекові, що дуже хотіла б жити з ним на землі, між людьми. Отож раз, коли батька з матір’ю не було вдома, вона позбирала найдорожчі скарби й виринула вслід за Янеком з води. Оглянулась - аж мати з великим військом женеться за нею. Тут Водяникова донька обернула Янека на грака, а сама стала сорокою і злетіла з ним на високого дуба.
Мати наказала війську стріляти й гукає:
– В грака стріляйте, а сороку минайте!
Злетіли обоє з дуба. Дівчина обернула Янека на лиса, а сама обернулася на зайця і почала від лиса тікати.
Зирк – аж мати женеться слідом за ними з військом і гукає:
– Лиса стріляйте, а зайця минайте!
Дівчина вдарила паличкою по землі, й розлився великий став. Сама вона обернулася на дику качку, а Янек – на качура.
Мати побачила це й гукає:
– Качура стріляйте, а качку минайте!
Та що солдати стрельнуть, качур і качка пірнають у воду.
Бачить мати, що нічого з ними не вдіє, і розлилася річкою від жалю. А військо повернулося назад.
Пішли Янек з дівчиною до столиці.
Приходять, а король саме на війну збирається. Побачив Янека й забрав його з собою.
А дівчина мусила піти в найми.
Янек на війні бився хоробро, не раз і самого короля від смерті рятував. За це король пообіцяв віддати йому королівну, а з нею і все королівство. Дуже зрадів Янек.
Про Водяникову доньку він і думати забув.
Та коли почали справляти весілля, прилетіли раптом голубка з яструбом і посідали на шафі в залі, де бенкетували гості
Голубка питає:
– Пам’ятаєш, Янеку, як я своїх батьків покинула, а тебе з-під води вивела?
А яструб відповідає:
– Пам’ятаю.
– Пам’ятаєш, як моя мати гналася за нами з військом? Я тебе обернула на грака, а сама обернулась на сороку.
Яструб знову відповідає:
– Пам’ятаю.
Гості дуже здивувалися, а голубка питає далі:
– Пам’ятаєш, як ти обернувся на качура, а я па качку, і моя мати розлилася з жалю річкою?
– Пам’ятаю.
– Пам'ятаєш, любий, як ти обіцяв, що ніколи мене не покинеш?
– Пам’ятаю.
Тут Янек пополотнів як смерть, і йому стало млосно. Король і гості стали питати, що з ним, а він признався, що то голубка йому дорікає. Тут бенкет припинився, й голубка вилетіла з палацу. Янек побіг слідом за нею, а вона на подвір’ї перетворилася на Водяникову доньку. Соромно стало Янекові, почав він її перепрошати. Воли зараз побрались й зажили в добрій згоді.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: