ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Пер Гюнт
Пер Гюнт

Колись давно жив собі в Норвегії мисливець на ім’я Пер Гюнт. Він цілий рік вештався по горах і полював на ведмедів та лосів, бо тоді там було більше густих лісів, ніж тепер, а в лісах водилося більше всілякої дичини.
Якось пізно восени, коли з гірських пасовищ уже зігнали худобу і всі люди, що там літували, повернулися до своїх хуторів, Пер припізнився в горах і надумав переночувати в котрійсь хижі для пастухів. Осінній день був короткий, і коли мисливець дійшов до пасовиська, так стемніло, що він не бачив навіть своєї руки. Скрізь панувала тиша, тільки його собаки гавкали в моторошній пітьмі. 
Пер хотів зайти до хижі, але біля дверей наштовхнувся на щось грубе, холодне й слизьке. «Наче не стіна, бо ворушиться»,– подумав він і запитав: 
– Хто це? 
– Я, Кривий,– почулося у відповідь. 
Пер нічого не втямив з тих слів, але обминув те місце і з другого боку підійшов до хижі. Та коли він опинився біля стіни, то знов наштовхнувся на щось грубе, холодне й слизьке. 
– А це хто? 
– Кривий,– почулось у відповідь. 
– Ет, чи ти там кривий, чи рівний, а дай мені дорогу! – сердито крикнув Пер. 
Тепер він збагнув, чому не міг обминути Кривого: той обкрутився навколо стін. 
У темряві щось ледь ворухнулося, і Пер зайшов до хижі. 
Всередині було так само темно, як надворі. Пер навпомацки пошукав, де б покласти рушницю й торбу. І несподівано наштовхнувся на щось грубе, холодне й слизьке. 
– Хто тут? – крикнув він. 
– Та я ж, Кривий,– була відповідь. 
Хоч у який бік потикався Пер, а все натрапляв на Кривого. 
«Не дуже затишно буде тут ночувати,– подумав він,– якщо цей Кривий розлігся і надворі, і в хижі. Та я зараз провчу його». 
Пер узяв рушницю, вийшов надвір, намацав у темряві голову Кривого й запитав. 
– А хто ж ти такий? 
– Я володар цієї гори,– відповів той. 
«Отже, це троль»,– подумав Пер. Він визначив, звідки йде голос, добре прицілився й тричі вистрілив. 
– Вистріли ще раз! – гукнув Кривий. 
Пер не послухався троля, бо знав, що якби вистрілив учетверте, куля повернулася б і вбила його самого. 
Потім він із собаками відтягли троля вбік, щоб можна було зайти до хижі. 
А в горах з усіх вершин зареготало, закричало: 
– Пер Гюнт тягне добре, а собаки ще краще! 
Уранці Пер подався вистежувати дичину. Тільки-но він вийшов на стежку, аж гульк – назустріч йому огрядна дівчина жене гурт овець. Та коли Пер підійшов ближче, дівчина раптом зникла, а вівці обернулися на зграю ведмедів. 
«Я зроду не бачив, щоб ведмеді ходили зграями»,– подумав Пер. Зне-нацька на очах у нього всі ведмеді щезли й залишився тільки один. А всередині гори закричало, загуло: 
– Постережи барана! Пер Гюнт іде, вогненну палицю несе! 
А інший голос відповів: 
– Хай Пер краще себе постереже, адже він сьогодні не вмивався! 
Пер Гюнт швиденько сполоснув руки водою з баклаги, щоб на нього не могли подіяти тролівські чари, й застрілив ведмедя. А всередині гори зареготало, закричало: 
– От і не встеріг! От і не встеріг! 
А інший голос відповів: 
– Звідки мені було знати, що в нього е баклага з водою! 
Пер оббілував ведмедя, пригорнув м’ясо камінням, шкуру й голову взяв із собою і рушив назад до хижі. 
Дорогою він побачив песця. 
– Глянь на моє ягня, яке воно сите! – озвалося всередині гори. 
– Глянь на Пера Гюнта, він знов підняв вогненну палицю! – озвалося в другій горі. 
А Пер прицілився й вистрілив. 
Він оббілував песця, м’ясо пригорнув камінням, а шкуру й голову також узяв із собою. Коли він добрався до хижі, то повісив свою здобич перед дверима, а сам розпалив вогнище й заходився готувати юшку. Та з вогнища повалив такий густий дим, що виїдав очі. Тому Пер відчинив віконце. Тієї ж миті троль засунув туди свого носа, а ніс у нього був такий довгий, що досягав майже до вогнища. 
– Глянь, який у мене ніс! – гукнув троль. 
– А ти покуштуй, яка в мене юшка! – відповів Пер і вихлюпнув тролеві на ніс окріп з казанка. 
Троль верескнув з болю і відскочив назад, а навколо в горах зареготало, закричало: 
– Обшпарена пика! Обшпарена пика! 
Хвилину чи дві було тихо, а потім крізь комин линула вода, погасила вогнище, і Пера оточила темрява. А з усіх кутків моторошно зареготало, закричало: 
– Тепер Перові так само скрутно, як трьом чередницям! 
Пер згадав, що на сусідньому пасовищі залишилося ще три дівчини. Він узяв собак і подався до тієї хижі, де вони сиділи. Дорогою йому трапилася зграя вовків – одних він постріляв з рушниці, а других так побив. 
Біля хижі чередниць зібралося аж четверо тролі в: Вітер Буйносвист, Шпиль Крутоверх, Потік Шумовод і Вогонь Жаропал. Вітер Буйносвист стояв перед дверима на чатах, а решта троє лякали в хижі дівчат. Пер вистрілив навмання, і, хоч не влучив, Вітер Буйносвист знявся й полетів геть. У хижі верещали перелякані дівчата, і Пер швидше відчинив двері. Побачили тролі Пера Гюнта й почали нацьковувати на нього Вогня
Жаропала. Та Перові собаки також не пасли задніх. Вони накинулися на Потока Шумовода, той з ляку відсахнувся, впав на Вогня Жаропала й погасив його запал, тільки пара засичала. 
Пер націлився в Шпиля Крутоверха. 
– Ти не бачив моїх собак? – запитав той. 
Так Шпиль Крутоверх називав вовків. 
– Бачив. Вони пішли на той світ, і ти підеш слідом за ними,– відповів Пер і вистрілив. 
Тролі так перелякалися, що, поки Пер упорався зі Шпилем Крутоверхом, Потік Шумовод чимдуж розлився узбіччям гори, а Вогонь Жаропал блискавкою вилетів крізь комин. 
Після цього Пер відпровадив чередниць у долину, бо вони не хотіли довше залишатися в хижі, боялись, що тролі не дадуть їм спокою. 
Під Новий рік Пер Гюнт знов вибрався в гори. До нього дійшла чутка, ніби там на одному хуторі кожного новорічного вечора збираються всі навколишні тролі й так бешкетують, що господарям доводиться залишати свою хату і йти до сусідів. Пер захотів ще раз зустрітися з тролями й помірятись із ними силою. 
Він надяг на себе старе лахміття, щоб не відрізнятися від тролів, узяв із собою прирученого білого ведмедя й подався на хутір. Прихопив він також шило, дратву й шматок смоли. 
Прийшов він на хутір і проситься до господарів на ніч. 
– Ми б радо тебе прийняли, та не можемо,– кажуть господарі. – Нам самим доведеться тікати з хати, коли ввечері зберуться тролі. 
– А ви пустіть мене, і я спробую їх вигнати,– каже Пер. – Тільки дайте мені цілу овечу шкуру. 
Послухались господарі й пустили його ночувати. І дали йому таку шкуру, як він просив. 
Скоро звечоріло, білий ведмідь умостився за комином, а Пер узяв шило, просмолив дратву й пошив із цілої шкури здоровенний постіл. Тоді вирізав з ремінця міцну поворозку, засилив її в постіл і сів чекати на тролів. 
Минуло небагато часу, і з’явилися тролі. Вони прийшли зі своїми музиками і влаштувалися в хаті як удома. Одні почали танцювати, другі пригощатися тим, що було на столі, треті взялися пекти на вогнищі свої ласощі: жаб, павуків, ящірок тощо. 
Потім котрийсь із тролів помітив постіл, якого щойно пошив Пер, і почав його приміряти на свою ногу. Постіл був такий великий, що й решта тролів засунули в нього по одній нозі. ТОДІ ІІер миттю стяг його краї поворозкою і спіймав тролів, наче в пастку. Тим часом з-за комина підвівся білий ведмідь і почав принюхуватись до тролячої смаженини. 
– Хочеш м’ясця, біла кицько? – спитав один троль і спритно вкинув ведмедеві в пащу гарячу жабу. 
– Хапай їх, Бурмиле! – вигукнув Пер. 
А ведмедеві й не треба було загадувати, він і так був лютий на тролів, що вони попекли йому рота. Почали вони з Пером товкти тролів, і ті повтікали всі до одного. 
Після цього багато років не було чути про тролів. Господар уже спокійно жив на своєму хуторі. Та якось узимку іде він лісом, а назустріч йому троль і ще здалеку гукає: 
– А що, жива ще твоя біла кицька? 
– Та жива,– відповідає господар хутора,– лежить удома за комином, бо якраз має семеро кошенят, іще лютіших, ніж вона сама. 
Як почув про це троль, то вже більше ніколи не навідувався в ті околиці. Ні він, ні його родичі та знайомі.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: