ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Хатня миша і лісова миша
Хатня миша і лісова миша

Були собі хатня миша й лісова миша. Якось зустрілися вони на узліссі: лісова миша сиділа в заростях ліщини і збирала горіхи.
– Чи не родичку я зустріла так далеко від села? – озвалася хатня миша. 
– А родичку, – відповіла лісова миша. 
– Ти збираєш горіхи й носиш додому? – запитала хатня миша. 
– Це добра робота. Аби тільки наносити багато, щоб стало на зиму, – відповіла лісова миша. 
– Ліщини он скільки, і горіхи цього року вродили, тож, мабуть, ти, кумо, взимку не голодуватимеш, – сказала хатня миша. 
– Не голодуватиму, – погодилась лісова миша й заходилася розповідати, як їй добре живеться. 
– А мені живеться ще краще, – сказала хатня миша. 
Лісова миша не повірила – хіба є де краще, як у лісі і в горах? 
– Ні, таки мені живеться краще, – стояла на своєму хатня миша. 
Вони ніяк не могли дійти згоди і нарешті пообіцяли прийти одна до одної в гості на Новий рік і поласувати тим, що в кожної було найсмачніше. 
Хатній миші випало першій іти в гості. Вона йшла лісом і глибокою долиною, дорога туди, де лісова миша зимувала, була довга й важка, сніг лежав глибокий і сипкий. Поки хатн я миша добулася до своєї родички, то страшенно втомилась і зголодніла.
«Ну, тепер і попоїсти не завадить», – подумала вона. 
Лісова миша наклала перед нею всього: зерен, горіхів, солодкого коріння і всякого іншого добра, що росте в лісі і на полі. Вона тримала його глибоко в норі, і воно не замерзло. А неподалік било джерельце, що також не замерзало взимку, і з нього можна було скільки хочеш пити води. 
їжі виявилося вдосталь, і вся смачна. Проте хатній миші вона не вельми сподобалась. 
– Нею можна тільки живіт напхати, – мовила вона. – Але добра й ця їжа, як нема кращої. Тепер я запрошую тебе до себе, скуштуєш, що я їм. 
Лісова миша радо погодилась і довго не зволікала. 
Хатня миша визбирала всі крихти, які господиня погубила по хаті, готуючись до свята: крихту сиру, масла, сала, печива, булки та інших смачних наїдків. Сіли вони їсти, і лісова миша не могла відірватися від тих ласощів. Такого вона ще зроду не їла. Після такої сухої, масної їжі їй захотілося пити. 
– Тут недалеко в льоху стоїть діжка з пивом, от ми й нап’ємося, – сказала хатня миша. 
Вона стрибнула на край діжки й погамувала спрагу. Проте випила тільки краплю, бо знала, що святкове пиво міцне. А лісовій миші пиво дуже сподобалось, бо досі вона, крім води, нічого не пила. Та лісова миша не звикла до міцних напоїв, і їй геть запаморочилося в голові, поки вона злізла з діжки. Почала вона бігати й стрибати по льоху, витанцьовувати на полицях поміж кухлями. Аж попискувала, так їй було весело. 
Побачила хатня миша, як скаче її гостя, та й каже: 
– Не зчиняй такого галасу, бо тут є лютий кіт! 
Та лісовій миші вже нічого не страшно. 
А кіт сидів на ляді до льоху і чув їхню розмову. Тієї миті господиня спустилася в льох наточити пива, кіт прошмигнув за нею, скік – і спіймав мишу. 0, це вже був інший танок! Хатня миша шмигнула в свою нору та й дивиться звідти, що поробляє її гостя. 
Лісова миша враз отямилась, як відчула на собі котячі пазурі. 
– О, любий котику, пожалій мене, а я тобі за те розповім казку, – мовила вона. 
– Катай, – сказав кіт. 
– Були собі колись на світі дві маленькі мишки, – спроквола почала вона, бо хотіла розтягти казку якнайдовше. 
– І не тільки вони, – сказав кіт. 
– І дістали вони шинку й захотіли її спекти, – повела далі лісова миша. 
– Спекли, але не остудили, – сказав кіт. 
– І винесли вони її на дах, щоб шинка добре прохолола, – мовила лісова миша. 
– А самі й не скуштували, – сказав кіт. 
– І прийшли ворон з лисові та й з’їли шинку. 
– А я з’їм тебе, – сказав кіт. 
Але тієї миті господиня заторохтіла лядою, кіт злякався й попустив пазурі. Лісова миша випорснула з них і шаснула в нору до хатньої миші. Звідти був другий вихід надвір, і вона відразу ж зібралась додому. 
– І ти кажеш, що тобі добре живеться, краще, ніж мені? – мовила вона на прощання. – І ворогові не побажаю такого великого льоху й такого страшного кота. Я ледве вирвалася звідси жива.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: