ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Хатня миша і лісова миша
Хатня миша і лісова миша

Були собі хатня миша й лісова миша. Якось зустрілися вони на узліссі: лісова миша сиділа в заростях ліщини і збирала горіхи.
– Чи не родичку я зустріла так далеко від села? – озвалася хатня миша. 
– А родичку, – відповіла лісова миша. 
– Ти збираєш горіхи й носиш додому? – запитала хатня миша. 
– Це добра робота. Аби тільки наносити багато, щоб стало на зиму, – відповіла лісова миша. 
– Ліщини он скільки, і горіхи цього року вродили, тож, мабуть, ти, кумо, взимку не голодуватимеш, – сказала хатня миша. 
– Не голодуватиму, – погодилась лісова миша й заходилася розповідати, як їй добре живеться. 
– А мені живеться ще краще, – сказала хатня миша. 
Лісова миша не повірила – хіба є де краще, як у лісі і в горах? 
– Ні, таки мені живеться краще, – стояла на своєму хатня миша. 
Вони ніяк не могли дійти згоди і нарешті пообіцяли прийти одна до одної в гості на Новий рік і поласувати тим, що в кожної було найсмачніше. 
Хатній миші випало першій іти в гості. Вона йшла лісом і глибокою долиною, дорога туди, де лісова миша зимувала, була довга й важка, сніг лежав глибокий і сипкий. Поки хатн я миша добулася до своєї родички, то страшенно втомилась і зголодніла.
«Ну, тепер і попоїсти не завадить», – подумала вона. 
Лісова миша наклала перед нею всього: зерен, горіхів, солодкого коріння і всякого іншого добра, що росте в лісі і на полі. Вона тримала його глибоко в норі, і воно не замерзло. А неподалік било джерельце, що також не замерзало взимку, і з нього можна було скільки хочеш пити води. 
їжі виявилося вдосталь, і вся смачна. Проте хатній миші вона не вельми сподобалась. 
– Нею можна тільки живіт напхати, – мовила вона. – Але добра й ця їжа, як нема кращої. Тепер я запрошую тебе до себе, скуштуєш, що я їм. 
Лісова миша радо погодилась і довго не зволікала. 
Хатня миша визбирала всі крихти, які господиня погубила по хаті, готуючись до свята: крихту сиру, масла, сала, печива, булки та інших смачних наїдків. Сіли вони їсти, і лісова миша не могла відірватися від тих ласощів. Такого вона ще зроду не їла. Після такої сухої, масної їжі їй захотілося пити. 
– Тут недалеко в льоху стоїть діжка з пивом, от ми й нап’ємося, – сказала хатня миша. 
Вона стрибнула на край діжки й погамувала спрагу. Проте випила тільки краплю, бо знала, що святкове пиво міцне. А лісовій миші пиво дуже сподобалось, бо досі вона, крім води, нічого не пила. Та лісова миша не звикла до міцних напоїв, і їй геть запаморочилося в голові, поки вона злізла з діжки. Почала вона бігати й стрибати по льоху, витанцьовувати на полицях поміж кухлями. Аж попискувала, так їй було весело. 
Побачила хатня миша, як скаче її гостя, та й каже: 
– Не зчиняй такого галасу, бо тут є лютий кіт! 
Та лісовій миші вже нічого не страшно. 
А кіт сидів на ляді до льоху і чув їхню розмову. Тієї миті господиня спустилася в льох наточити пива, кіт прошмигнув за нею, скік – і спіймав мишу. 0, це вже був інший танок! Хатня миша шмигнула в свою нору та й дивиться звідти, що поробляє її гостя. 
Лісова миша враз отямилась, як відчула на собі котячі пазурі. 
– О, любий котику, пожалій мене, а я тобі за те розповім казку, – мовила вона. 
– Катай, – сказав кіт. 
– Були собі колись на світі дві маленькі мишки, – спроквола почала вона, бо хотіла розтягти казку якнайдовше. 
– І не тільки вони, – сказав кіт. 
– І дістали вони шинку й захотіли її спекти, – повела далі лісова миша. 
– Спекли, але не остудили, – сказав кіт. 
– І винесли вони її на дах, щоб шинка добре прохолола, – мовила лісова миша. 
– А самі й не скуштували, – сказав кіт. 
– І прийшли ворон з лисові та й з’їли шинку. 
– А я з’їм тебе, – сказав кіт. 
Але тієї миті господиня заторохтіла лядою, кіт злякався й попустив пазурі. Лісова миша випорснула з них і шаснула в нору до хатньої миші. Звідти був другий вихід надвір, і вона відразу ж зібралась додому. 
– І ти кажеш, що тобі добре живеться, краще, ніж мені? – мовила вона на прощання. – І ворогові не побажаю такого великого льоху й такого страшного кота. Я ледве вирвалася звідси жива.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: