ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Казка про коржа
Казка про коржа

Були собі дід та баба, і мали вони семеро голодних онуків. І заходилась баба пекти їм коржа. Замішений на молоці, корж сходив на сковороді, пухкий і рум’яний. А навколо стояли діти, на ослінчику сидів дід, і всі дивилися на сковороду.
– Дайте мені, бабусю, шматочок коржа, я так хочу їсти! – сказала одна дитина. 
– Дайте, люба бабусю! – сказала друга. 
– Дайте, люба, мила бабусю! – сказала третя. 
– Дайте, люба, мила, добра бабусю! – сказала четверта. 
– Дайте, люба, мила, добра, дорога бабусю! – сказала п’ята. 
– Дайте, люба, мила, добра, дорога, ласкава бабусю! – сказала шоста. 
– Дайте, люба, мила, добра, дорога, ласкава, рідна бабусю! – сказала сьома. 
Діти просили бабу одне краще за одне, бо всі були дуже голодні й дуже чемні, 
– Дам, діточки, але почекайте, хай-но я переверну його, – сказала баба. – Дивіться, який він пухкий і рум’яний, хай тільки трохи допечеться. 
Почув корж їхню мову і злякався. Так злякався, що перевернувся сам і хотів утекти зі сковороди. Але був ще надто м’який, тому не подужав вискочити, а впав на неї другим боком. Полежав він ще трохи на сковороді, підпікся і став пружніший за рибину. Тоді вистрибнув на долівку й покотився, мов коліща, по хаті, а з хати на подвір’я, а з подвір’я на вулицю. 
– Куди ти? – гукнула баба й чимдуж кинулась навперейми із сковородою в одній руці і з ложкою в другій. 
Дід за нею, а діти за дідом. 
– Гей, постривай! Ловіть його! Тримайте! – кричали вони одне поперед одного і бігли за коржем. 
Та корж їх не слухав. Він котився все далі й далі і скоро зник з очей. Адже він був прудкіший за бабу, за дітей і за діда. 
Котиться корж, котиться, а назустріч йому чоловік. 
– Добрий день, корже-йорже, – вітається чоловік. 
– Добрий день, чоловіче-маловіче, – відповідає корж. 
– Стривай, не тікай, я тебе з’їм, – каже чоловік. 
– Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда й сімох дітлахів-патлахів, то й від тебе втечу, чоловіче-маловіче, – сказав корж і покотився далі. 
Котиться він, котиться, а назустріч йому курка. 
– Добрий день, корже-йорже, – вітається курка. 
– Добрий день, курко-чубарко, – відповідає корж. 
– Стривай, не тікай, я тебе з’їм, – каже курка. 
– Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-патлахів і чоловіка-маловіка, то й від тебе втечу, курко-чубарко, – сказав корж і покотився, мов коліща, вулицею. 
Котиться він, котиться, а назустріч йому півень. 
– Добрий день, корже-йорже, – вітається півень. 
– Добрий день, півню-співню, – відповідає корж. 
– Стривай, не тікай, я тебе з’їм, – каже півень. 
– Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-пат- лахів, чоловіка-маловіка і курки-чубарки, то й від тебе втечу, півню-співню, – сказав корж і чимдуж покотився далі. 
Котиться він, котиться, а назустріч йому качка. 
– Добрий день, корже-йорже, – вітається качка. 
– Добрий день, качко-крячко, – відповідає корж. 
– Стривай, не тікай, я тебе з’їм, – каже качка. 
– Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-патлахів, чоловіка-маловіка, курки-чубарки, півня-співня, то й від тебе втечу, качко-крячко, – сказав корж і чимдуж покотився далі. 
Котиться він, котиться, а назустріч йому гуска. 
– Добрий день, корже-йорже, – вітається гуска. 
– Добрий день, гуско-товстогузко, – відповідає корж. 
– Стривай, не тікай, я тебе з’їм, – каже гуска. 
– Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-патлахів, чоловіка-маловіка, курки-чубарки, півня-співня, качки-крячки, то й від тебе втечу, гуско-товстогузко, – сказав корж і чимдуж покотився далі. 
Котиться він, котиться, а назустріч йому гусак. 
– Добрий день, корже-йорже, – вітається гусак. 
– Добрий день, гусаче-небораче, – відповідає корж. 
– Стривай, не тікай, я тебе з’їм, – каже гусак. 
– Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-пат- лахів, чоловіка-маловіка, курки-чубарки, півня-співня, качки-крячки, гуски-товстогузки, то й від тебе втечу, гусаче-небораче, – сказав корж і покотився ще швидше. 
Котиться він, котиться, а назустріч йому свиня. 
– Добрий день, корже-йорже, – вітається свиня. 
– Добрий день, свинко – сита спинко, – відповідає корж. 
– Стривай, не тікай, – каже свиня. – Будьмо товаришами і ходімо в ліс. Нам буде там краще жити, ніж тут. 
Сподобалось коржеві, що він матиме товариша, і пішли вони разом у ліс. Ідуть та йдуть, котяться, котяться і доходять до потічка. Свиня скік – та й на тому боці, а корж не може перебрести через воду. 
– Залазь мені в рило, і я тебе перекину, – каже свиня. 
Корж узяв та й заліз свині в рило. 
– Рох-рох, – сказала свиня і ковтнула коржа. 
Коржа більше не стало, то й казці кінець.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: