ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
А курка в гору забрела
А курка в гору забрела

Була собі колись стара вдова, і жила вона зі своїми трьома дочками далеко від села під горою. Вони були такі бідні, що мали тільки одну курку, тому й упадали коло неї, наче то був найбільший скарб. 
Та якось курка пропала. Стара кинулась шукати її навколо хатини, на городі і ніде не знайшла. 
– Іди, доцю, та пошукай нашу курку,– сказала вона старшій дочці. – І знайди її хоч би й під землею. 
Пішла старша дочка шукати курку. Де не шукала, як не кликала, все дарма. Коли це раптом вона почула з гори чийсь голос: 

 А курка в гору забрела!
А курка в гору забрела! 

Дівчина захотіла поглянути, хто там гукає, але під горою впала в глибоку яму й опинилася під землею, у великій кімнаті. З неї двері вели до другої кімнати. Дівчина пішла туди, а з неї знов є двері. 
Так вона переходила з кімнати в кімнату, і одна була краща за одну, а в останній з’явився величезний бридкий троль і спитав її: 
– Хочеш стати моєю дружиною? 
– Ні, не хочу,– відповіла дівчина. – Я хочу швидше вибратися з підзе мелля і знайти нашу курку.
Троль розсердився, схопив дівчину, вбив її та й кинув у льох. 
Мати вдома чекала на дочку, чекала, а за нею і слід пропав. Тоді вона гукнула середню дочку та й каже їй: 
– Піди, доню, пошукай свою сестру, а може, заодно й курку десь знайдеш. 
Середня сестра пішла тими самими стежками, що й старша. Довго вона шукала, довго кликала курку, аж раптом почула з гори чийсь голос: 

 А курка в гору забрела!
А курка в гору забрела! 

Дівчина здивувалась і пішла поглянути, хто то гукає. І не зчулася, як упала в глибоку яму й опинилась у підземеллі. Там вона пішла з кімнати в кімнату, і одна була краща за одну. А в останній з’явився величезний бридкий троль і спитав: 
– Хочеш стати моєю дружиною? _ 
– Ні, не хочу,– відповіла дівчина. – Я хочу якнайшвидше вибратися з підземелля і знайти нашу курку. 
Троль розсердився, схопив дівчину, вбив її та й кинув у льох. 
Мати вдома довго чекала на другу дочку, а за нею і слід пропав. Тоді вона гукнула найменшу дочку і сказала їй: 
– Піди, доню, пошукай своїх сестер. Погано, що пропала наша курка, та ще гірше буде, коли ми не знайдемо твоїх сестер. А заодно, може, знайдеш і курку. * 
І дівчина пішла на пошуки. Довго вона шукала, довго кликала, проте не знайшла ні курки, ні своїх сестер. Так вона дійшла до гори і почула звідти голос: 

 А курка в гору забрела!
А курка в гору забрела! 

– Що за диво,– сказала сама собі дівчина. – Може, то мені вчулося? Ану гляну. 
Та не встигла вона й кроку ступити, як упала в яму й опинилася в підземеллі. Там вона пішла навмання з кімнати в кімнату, а вони гарні, одна краща за одну. Але дівчина не злякалась, а все роздивлялася навколо і помітила льох. Вона зазирнула туди, побачила неживих дівчат і відразу впізнала, що то її сестри. 
Стоїть вона над льохом, коли це до неї підходить троль та й питає: 
– Хочеш бути моєю дружиною? 
– Хочу,– відповіла дівчина, бо здогадалася, як повелось її сестрам. 
Зрадів троль, що вона захотіла стати його дружиною, і надарував їй 
гарних суконь, таких, що вона зроду не мала. 
Пожила дівчина трохи в підземеллі, і так їй стало сумно, так тяжко на серці, що хоч сядь та й плач. 
– Чого ти така сумна? – спитав її троль. 
– А того сумна, що не можу піти до своєї матері. В неї, мабуть, нема чого ані їсти, ані пити, і ніхто їй не допоможе. 
– Ні, до матері я тебе не пущу,– відповів троль. – Але набери в мішок харчів, і я віднесу їх сам. 
– Дякую тобі,– сказала дівчина. – Зараз я приготую все. 
Взяла дівчина мішок, насипала наспід золота й срібла, а зверху прикрила його харчами. І попросила троля, щоб він не заглядав у мішок. Він пообіцяв, що не загляне. 
Троль пішов, а дівчина й підглядає за ним у щілину в горі. Пройшов він трохи та й каже сам до себе: 
– Дуже цей мішок важкий. Ану загляну, що в ньому. 
І почав розв’язувати мотузку. Тоді бабина дочка загукала: 
– А я тебе бачу! А я тебе бачу!. 
– Ну й очі в тебе, хай тобі біс! – сказав троль і більше не зважувався чіпати мішка. 
Він прийшов до вдовиної хати, кинув мішок через поріг і сказав: 
– Ось вам харчі від вашої дочки, але не пробуйте шукати її. 
Пожила бабина дочка ще трохи у троля, аж ось одного дня в підземелля звалився цап. 
– Хто тебе сюди просив, кудлата почваро! – крикнув троль. 
Він схопив цапа, вбив його і кинув неживого в льох. 
– Ну навіщо ти його вбив! – заплакала бабина дочка. – Хай би хоч він жив тут, усе-таки було б веселіше. 
– Не побивайся,– сказав троль,– я його можу оживити. 
Він узяв зі стіни дзбан, підняв цапові голову, скропив її водою із дзбана, і цап ожив. 
«Ого,– подумала бабина дочка,– цей дзбан чогось вартий!» 
Прожила вона ще трохи у троля, і ось одного дня він лишив її саму 
вдома, а сам десь пішов у своїх тролячих справах. Дівчина мерщій кинулась до льоху, витягла звідти свою старшу сестру, підняла їй голову і скропила водою із дзбана, як троль кропив цапа. І сестра відразу ожила. Дівчина звеліла їй залізти в мішок, а зверху поклала трохи харчів. І коли троль повернувся додому, сказала: 
– Любий мій, доведеться тобі знов піти до моєї матері, віднести їй трохи харчів, у неї, напевне, вже нема чого ані їсти, ані нити, а вона лишилась сама-самісінька. Тільки не заглядай у мішок. 
– Добре,– погодився троль,– віднесу мішок і не заглядатиму в нього. 
Та коли він відійшов від гори, йому здалося, що мішок надто важкий. Він пройшов ще трохи далі і надумав таки заглянути, що у мішку. 
– Хоч яка вона видюща, а тут уже не може мене побачити,– сказав він сам до себе. 
Та тільки-но він почав розв’язувати мотузку, як та дівчина, що сиділа в мішку, загукала: 
– А я тебе бачу! А я тебе бачу! 
– Ну й очі в тебе, хай тобі біс! – вилаявся троль, бо подумав, що то кричить його дружина. 
Більше він не зважувався заглядати в мішок, а якнайшвидше доніс його матері дівчат, кинув через поріг у кімнату і сказав: 
– Ось харчі від вашої дочки, але не пробуйте шукати її. 
Прожила бабина дочка ще трохи в горі і зробила те саме з середущою сестрою. Коли троля не було вдома, вона підняла їй голову, скропила водою із дзбана і сховала її в мішок. Але цього разу досипала мішок золотом і сріблом, скільки влізло в нього, і лише зверху прикрила все те харчами. 
– Любий мій,– сказала вона тролеві, як той повернувся,– доведет ься тобі знов піти до моєї матері й понести їй харчів, але не заглядай у мішок.
– Добре, понесу,– погодився троль,– і не загляну в мішок. 
Та коли він відійшов від гори, йому здалося, що мішок надто важкий. Пройшов він ще трохи і чує, що не понесе його далі. Він поклав мішок додолу, відсапався й почав розв’язувати мотузку, щоб заглянути, що там у ньому. А та дівчина, що сиділа в мішку, загукала: 
– А я тебе бачу! А я тебе бачу! 
– Ну й очі в тебе, хай тобі біс! – вилаявся троль. 
Більше він не зважувався заглядати в мішок, а чимдуж поніс його до матері дівчат. Коли троль прийшов до хатини, то кинув мішок через поріг та й каже: 
– Ось харчі від вашої дочки, але не пробуйте шукати її. 
Прожила бабина дочка ще трохи, і одного разу троль знов зібрався кудись у своїх тролячих справах. Вона прикинулась недужою і невдоволено сказала: 
– Раніше полудня не повертайся, бо я хвора і не встигну зварити обід. 
Та тільки-но троль вийшов, як бабина дочка набила соломою свою сукню, поставила те солом’яне опудало біля печі, ткнула йому в руку ополоник, ніби то вона сама там стоїть, і чимдуж побігла додому. Дорогою вона зустріла мисливця, намовила його, щоб він пішов з нею, і сховала в материній хатині. 
Опівдні прийшов троль додому та й гукає солом’яному опудалові: 
– Давай обідати! 
А опудало мовчить. 
– Давай обідати, кажу! – ще раз крикнув троль. – Я голодний. 
А опудало й далі мовчить. 
– Давай обідати! – втретє крикнув він. – Чуєш, що я кажу чи ні? Бо я зараз до тебе візьмуся! 
А опудало як мовчало, так і мовчить. 
Троль розсердився, схопив опудало, а з нього тільки солома посипалась по всій хаті. Побачив троль, що його обдурили, і почав шукати дівчину по всіх кімнатах. Зазирнув він у льох, а там і сестер її немає. Тоді він зрозумів, що сталося. 
– Заплатить вона мені за це! – крикнув він і кинувся до вдовиної хатини. 
Прибіг до неї, а мисливець почав стріляти. Троль подумав, що то грім гримить, і побоявся зайти до хатини, дременув назад додому. Та не встиг він сховатись у підземелля, як виглянуло сонце, і троль луснув. 
А в горі залишилось золото й срібло. Аби тільки знати, де та гора.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: