ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Пан Коцький


В одного чолівка був старий кіт, який вже не здужав і мишей не ловив. От хазяїн думає: "Навіщо він мені здався, користі від нього ніякої, тільки годувати буду. Хай в лісі живе", взяв його, вивіз у ліс та й покинув.
Ось кота побачила лисичка та й питає його:
– Що ти таке?
А він відповідає:
– Я – пан Коцький.
Лисичка й каже:
– Будь ти мені за чолівка, а я тобі за жінку буду.
Ось кот і згодився. Веде його лисичка до своєї хати та так йому годить: зловить де курочку, то сама не їсть, а йому несе.
От якось зайчик побачив лисичку та й питає:
– Лисичко-сестричко, прийду я до тебе на досвітки.
А вона йому:
– Є тепер в мене пан Коцький, то він тебе розірве.
Заєць розказав за пана Коцького вовкові, ведмедеві та дикому кабанові. Зійшлися вони думку думати, як би побачити цього пана Коцького. Думали-думали та й надумали:
– А зготуймо обід!
І взялися міркувати, кому по що йти.
Вовк пропонує:
– Я піду по м"ясо до борщу.
Дикий кабан каже:
– Я піду по буряки і картоплю.
Ведмідь хоче меду принести на закуску, а заєць – капусти.
От роздобули всього, почали обід варити. Як зварили, почали радитися, кому йти кликати на обід пана Коцького.
Ведмідь каже:
– Я не підбіжу, як доведеться тікати.
Кабан – теж:
– А я ж неповороткий.
Вовк говорить:
– Я старий уже і трохи недобачаю.
Тільки зайчикові йти кликати на обід Коцького.
Прибіг заєць до лисичкиної нории. Коли це лисичка вибігає та бачить зайчика, котрий стоїть біля хати на двох лапках. Лисичка його питає:
– А чого ти прийшов?
Він і каже:
– Просимо вовк, ведмідь, дикий кабан і я, щоб ти прийшла зі своїм паном Коцьким
до нас на обід.
А вона йому:
– Я з ним прийду. Але ви поховайтесь, бо він вас розірве.
Прибігає зайчик назад та й попереджає:
– Ховайтесь, казала лисичка, бо він як прийде, то розірве нас.
Вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідає за кущем, кабан заривається у хмиз, а зайчик лізе в кущ.
Ось веде лисичка свого пана Коцького до столу. Кіт побачив, що на столі м"яса багато, та й каже:
– Ма-у!.. Ма-у!.. Ма-у!..
А звірі думають: "От, вражого батька син, ще йому і мало! Це ж він і нас поїсть!"
Виліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушима лящить. А як наївся, то так і розлігся на столі.
Кабан лежав близько від столу в хмизі, та де взявся комар і вкусив його за хвіст. Кабан так хвостом крутнув! А кіт же подумав, що то миша, та – хвать – кабана за хвіст. Кабан як схопиться, та навтіки!
Пан Коцький злякався кабана, вскочив на дерево та й подерся туди, де ведмідь сидів. Ведмідь як побачив, що кіт лізе до нього, почав вище лізти по дереву, та до такого доліз, що й дерево не здержало: він як додолу впав – гуп! – та просто на вовка – мало не розавив сердешного.
Як схопляться звірі, та як дременуть – то тільки п”ятки видно. Заєць за ними – забіг не знать куди...
Через якийсь час всі посходилися та й кажуть:
– Такий малий, а тільки-тільки нас не поїв!..



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: