ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Як лисиця вовкові кожуха шила
Як лисиця вовкові кожуха шила

Іде раз вовк понад лісом. Бачить – аж дятел дерево довбає.
– Дятлику, дятлику, ти довбаєш літо й зиму, чом же ти собі чоботи не видовбаєш?!
А дятел і відповідає:
– Мені чоботи ні до чого. А ти, вовче-вовчиську, овечок усе ріжеш, ріжеш, а зима надійде – ти й мерзнеш. Чом же ти собі й досі кожуха не пошиєш?
Вовк пригадав, що й справді у нього в люті морози зуб на
зуб від холоду не попадає. Зажурився вовк, іде й плаче. А назустріч йому – лисиця. Вона й питає вовка:
– Куме, чого це ти плачеш?
– Як же мені не плакати, коли дятел каже: «Вовче-вовчиську, овечок усе ріжеш, а кожуха собі ніяк не справиш».
– Є чого плакати! Я тобі такого кожуха пошию, кумцю! Тільки принеси мені овечку.
Пішов вовк, зарізав овечку й приніс лисиці.
– Прийди завтра – і кожух буде готовий,– каже лисиця З’їла вона овечку та й качається собі ситенька, гріється на
сонечку. Приходить вовк.
– Ну, лисичко-ягідко, чи пошила вже мені кожуха?
– Пошила, кумоньку, пошила, тільки на комір не вистачило. От якби шмат конячої шкури на комір дістати!..
– А де ж його узяти? – питає вовк.
Лисиця й відповідає:
– Недалеко на толоці пасеться гарний жеребчик – от із нього вийшов би чудовий комір. Бери віжки й гайда зі мною! Ти придержиш його, а я й викрою, скільки мені на комір треба.
Підійшла лисиця з ножницями до жеребчика та чирк йому біля вуха. А вовк поруч із віжками націляється. Жеребчик злякався та як плигне, як понесе вовка, то в нього аж шерсть закуріла. А лисиця все кричить навздогін:
– Кумцю, тримай жеребчика, бо я ще не викроїла.
Вовк уже хотів відпустити віжки, та заплутався в них і ніяк
не може вивільнитися. А жеребчик несе вовка прямісінько до свого подвір’я.
– Кумцю, кумцю, хапайся за ворота! – кричить лисиця здалеку.
Але де там вовкові за щось хапатися, коли його кістки по землі торохтять. Так і не вдалося йому надягти того кожуха, що лисиця пошила.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: