ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Анюте
Анюте

Жили собі тато й мама, і була в них донька Анюте. Анюте не вмивалася, не причісувалася, ходила закудлана, неприбрана і тата з мамою не слухалася. Надумав тато повести Анюте до ставка – хай вимокне, одбілиться, чистенькою стане. Як сказав тато, так і зробив: укинув у ставок – хай вимокає. Щодень приходив подивитися, чи вибілилася вже Анюте, їсти їй приносив. Бувало, прийде до ставка і гукає:
– Анюте, донечко, вистроми пальчика! Чорний він чи білий?
Вистромить Анюте пальчика, але що з того – палець як був чорний, так і є. Покладе татусь на той пальчик харчів, і знову Анюте у ставку мокне.
Недалеко в кущах сидів вовк. Почув він, як тато Анюте гукає. Прийшов до ставка і став товстим голосом кликати:
– Анюте, донечко, вистроми пальчика! Чорний він чи білий?
Анюте каже:
– Це не татусь мене кличе. Голос у мого татуся тоненький. Побіг вовк до коваля й просить йому язика поклепати, щоб голос тонший став. Того ж дня знову тато прийшов – Анюте їсти приніс.
– Оце хтось мене кликав дуже грубим голосом, – мовить Анюте. А тато їй і каже:
– Ти не озивайся, у мене ж тоненький голос.
Поклав тато їй на пальчик харчів, і знову зосталася Анюте мокнути у ставку. Прийшов вовк і гукає:
– Анюте, донечко, вистроми пальчика! Чорний він чи білий?
Анюте вистромила пальчика, а вовк хап за нього й потяг її до лісу. Наступного дня прийшов тйто, кличе, кличе Анюте, але ніхто не озивається. Ще раз покликав – все одно Анюте пальчика не вистромляє. Прийшов тато додому, розповів мамі, що вже немає їхньої Анюте, і стали вони обоє гірко плакати та примовляти:
– Берімо сіті в білу ручечку,
Підемо ловити Анюте-донечку.
Пішли вони до ставка, закинули сіті, але Анюте не витягли. Ще дужче заплакали. Нарешті тато й каже:
– Це, певно, вовкова робота. Піду я шукати свою донечку. І пішов лісами та полями Анюте шукати. Іде лісом, зустрічає
мисливців, питає:
– Чи ви не бачили вовка?
Мисливці відповідають, що не бачили. Стемніло вже, у лісі страшно, а тато все іде й іде. Аж бачить – удалині малесенький вогник блимає. Підійшов ближче, дивиться – аж це вовк сани майструє. Тато в нього й питає:
Чи не знаєш ти, де живе моя донечка Анюте?
– Знаю,– відказав вовк.– Вона тут живе.
Увійшов тато до вовка в хату. Дивиться: Анюте вечерю готує. Дала вона татусеві повечеряти, в постіль поклала переночувати. Запросив тато Анюте і вовка до себе в гості. Анюте пообіцяла тоді приїхати, коли вовк сани зробить, а вона пирогів напече. Повернувся тато додому й розповів мамі, що Анюте з вовком у гості приїдуть. Домовилися покликати сусідів, добре пригостити вовка, вбити його, а Анюте вдома залишити.
Коли вовк змайстрував сани, Анюте напекла пирогів, запрягла вона вовка в ті сани й поїхала в рідне село. А там уже чекали на них батьки й сусіди. Розпрягла Анюте вовка, залишила його на подвір’ї, а сама вбігла в хату. Анюте всі радісно зустріли, привіталися, а потім узяли кочерги, кілки, ополоники й ну вовка чекати. Вовк відчинив двері і став у дверях – боїться до хати заходити. Сусіди кличуть:
– Вовчику, гостю наги, ближче йди, хутчіше!
Пригощайся пирогами, буде ще й смачніше!
Вовк зайшов до хати. Тут усі як взялися та й убили його. Тато зняв з вовка шкуру й зробив Анюте хутро. Вона ще й досі хутро те носить. І я там був, ополоника мав, він із рук випав, вовкові на ногу попав.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: