ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Як собака з вовком потоваришував
Як собака з вовком потоваришував

Жив собі один господар. І мав він дуже старого собаку. Поки пес був молодий, усі його любили, гладили, годували, а як постарів – вигнали геть.
Побіг собака до лісу й зустрів там вовка. Вовк і питає:
– Куди це ти біжиш?
– Служив господареві, доки в силі був, а як постарів, перестали їсти давати і в ліс до вовків вигнали.
Вовк і каже:
– Не буду я тебе рвати. У тебе самі кістки та шкура – що ж із тебе за наїдок? Краще я тобі допоможу. Коли люди підуть жито косити – господиня понесе косарям їсти. Покладе дитя на землю, а сама снопи в копи складатиме. Я ляжу під копою. Як тільки вона далі одійде, я схоплю її дитя й тікатиму, а ти мене доганяй, за хвоста тягай – я й покину дитину. Люди подумають, що ти дитину врятував, і шануватимуть тебе до самісінької смерті. Але як станеш добре жити, не забудь мене, за добро добром віддяч.
Прибіг собака додому, а господиня схопила віника та й ну виганяти його з-під лави:
– Знову повернувся, ледацюго, даром хліб їсти?
На другий день понесла господиня косарям обід і маленьку дитину з собою взяла. На полі поклала дитину в холодок, а сама заходилася копи складати. Як тільки вона одійшла далеченько – вовк із-під копи хап дитину й навтьоки.
Господиня як закричить:
– Собачко, доганяй, доганяй вовка, одніми дитину!
Собака як метнеться за вовком! Догнав, ну його за хвіст
смикати – вовк і покинув дитину. Прибігла господиня, схопила дитину, не знає, що й робити на радощах, та собаці дякує:
– Ну й добрий ти, собачко! Доки житиму, їстимеш те саме, що й ми.
І справді, настали для старого пса добрі часи: ніхто йому злого слова не скаже, усі його люблять і ласого шматка не шкодують.
Зібрався господар хрестини влаштувати. Собака пригадав свою обіцянку вовкові, побіг у ліс і покликав вовка в гості. Залізли вони в комору і наминають собі, що тільки там знайшли: то хліба, то м’яса, то пироги. Вовк навіть пива з глечика хильнув. Почали жінки в хаті співати. Не витримав і вовк:
– Тепер і я заспіваю.
– Ой, не співай, вовче, бо лихо буде,– вгамовує його собака.
Та де вже вовкові витримати! Як тільки гості затягли гучнішої пісні, почав і він підтягувати. Почули люди вовче виття, схопили хто що міг – той палицю, той кочергу, той ополоника,– і ну вовка лушпенити. Ледве живий із комори вирвався. Отак і кінчилося товаришування собаки з вовком.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: