ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Телесик


Жили собі дід та баба, дітей у них не було. Сльози ллють, погано їм:
– Хто ж нам в старості допоможе, коли дітей у нас немає?
Ось баба і каже діду:
– Їдь, діду, в ліс, зруби мені деревце, зробимо колиску. Покладу я чурочку в колиску, буду її колихать. Хоч яка мені буде розвага!
Старий поїхав, зрубив деревце та зробив колиску. Баба поклала в колиску чурочку, качає і пісню співає:
– Люлі-люлі, мій Телесику,
Наварила я кулешику.
І з ніжками, і з ручками,
Вистачить тебе нагодувати!
Качає і співає, качає і співає. Увечері спати легли. Вранці встають, глядь: а з тієї чурочки став хлопчик – синочок. Вони так зраділи, що Боже ти мій! І назвали того синочка Телесиком.
Зростає хлопчина, підростає, і такий став гарний, що ні в казці сказати, ні пером описати.
Ось підріс він і каже:
– Зроби мені, тату, золотий човник, а веслишко – срібне. Буду я рибку ловити та вас годувати!
Зробив дід золотий човник з срібним веслишком; його спустили на річку, він і поплив.
Ось Телесик плаває по річці, ловить рибку, батьків своїх годує. Що наловить – віддасть, і знову пливе. Так і живе на річці. А мати йому їсти приносить. Ось вона раз та й каже:
– Гляди, синок, не помились! Як стану я тебе кликати, пливи до бережку, а якщо хто чужий, то пливи далі!
Ось мати принесла йому сніданок на берег і кличе:
– Телесик, мій Телесику,
Наварила я кулешику.
І з ніжками, і з ручками,
Вистачить тебе нагодувати!
Почув Телесик.
– Це матінка мені сніданок принесла!
Пливе. Пристали до бережку, наївся, напився, та й поплив собі далі рибку ловити.
А відьма підслухала, як мати Телесика кликала, підійшла до берега і давай кричати товстим голосом:
– Люлі-люлі, мій Телесику,
Наварила я кулешику.
І з ніжками, і з ручками,
Вистачить тебе нагодувати!
Він почув і думає: „Ні, це не моєї матінки голос”, и просить човника:
– Пливи, пливи, човник, далі!
Пливи, пливи, човник, далі!
Човник і поплив.
Відьма стояла-стояла та й пішла від берега додому.
Ось мати Телесика наварила йому обід, принесла до бережку і кличе:
– Телесик, мій Телесику,
Наварила я кулешику.
І з ніжками, і з ручками,
Вистачить тебе нагодувати!
Він почув:
– Це моя матінка обід мені принесла!
Приплив він до бережку, наївся, напився, матері віддав рибку, яку наловив, і знову поплив.
Приходить відьма до берега і знову товстим голосом:
– Телесик, мій Телесику,
Наварила я кулешику.
І з ніжками, і з ручками,
Вистачить тебе нагодувати!
Він почув і думає: „Ні, це не моєї матінки голос”, и просить човника:
– Пливи, пливи, човник, далі!
Пливи, пливи, човник, далі!
Човник і поплив.
Відьма знову стояла-стояла та й пішла від берега додому.
І ось так багато разів: як мати принесе і покличе, він і припливає до берега; а як відьма кличе – він махне веслишком, човник і пливе далі.
Бачить відьма, що нічого не виходить і йде до коваля:
– Коваль, коваль! Зроби мені такий тоненький голосок, як у матері Телесика!
Коваль і скував.
Підійшла відьма до бережку і почала кликати:
– Телесик, мій Телесику,
Наварила я кулешику.
І з ніжками, і з ручками,
Вистачить тебе нагодувати!
Він і подумав, що це мати:
– Це моя матінка мені їсти принесла!
Та й підплив до бережку. А відьма зхопила його і понесла до себе додому:
– Оленка, Оленка, відіпри!
Оленка відкрила відьмі, та ввійшла в хату та каже:
– Оленка, Оленка, дуже-дуже розтопи піч, та так, щоб каміння розвалювались.
Натопила Оленка так, що каміння розвалюються.
– Оленка, Оленка, випечеш мені Телесика, поки я в гості сходжу.
Відьма пішла, а Оленка й каже хлопчику:
– Сідай, Телесик, на лопату! Я спробую, важкий ти чи ні.
А він говорить:
– А я не знаю, як сідати.
– Ось так сідай! – каже Оленка.
Він і поклав на лопату голову.
– Та ні ж, сідай так!
Він поклав одну руку.
– От так? – запитує.
– Ні, не так!
Він поклав іншу руку.
– Так, чи ні?
– Та ні ж, ні! Сідай весь!
– А як же? Так, може? – та й поклав ногу.
– Та ні ж, – говорить Оленка. – Не так!
– Ну так сама покажи, - каже Телесик, - а то я не знаю, як.
Вона тільки сіла, а він – за лопату і кинув Оленку в піч, а сам замкнув хату, піднявся на явір, там і сидить.
От прилітає відьма.
– Оленка, Оленка, відчини!
Мовчить Оленка.
– Оленка, Оленка, відчини!
Не чуть Оленки.
– От чортова Оленка, вже втекла з хлопцями грати!
Відьма сама відкрила хату, відкрила заслонку, витягла з печі печеню, їсть і думає, що це Телесик. Наїлась, вийшла на двір та катається по траві:
– Покатаюсь, поваляюсь, Телесикова м"ясця наївшись!
А Телесик з явора:
– Покатайся, поваляйся, Оленкиного м"ясця наївшись!
Вона чує це, але знову:
– Покатаюсь, поваляюсь, Телесикова м"ясця наївшись!
А він знову:
– Покатайся, поваляйся, Оленкиного м"ясця наївшись!
Вона глянула вгору та й побачила Телесика. Кинулася до явору та почала гризти. Гризла, гризла, всі зуби зламала, а перегризти ніяк не може. Кинулася до коваля:
–Коваль, коваль, скуй мені такі зуби, щоб явір перегризти і Телесика з"їсти!
Коваль і скував. Почала відьма знову гризти, ось-ось вже перегризе! І раптом летять гуси. Телесик їх і просить:
– Гуси-гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята,
Понесіть мене до батьків.
У батечка і поїсти, і попити є,
І добре де є походити!
А гуси у відповідь:
– Нехай тебе середні візьмуть!
А відьма все гризе та гризе...
Гуси полетіли далі, Телесик сидить та й плаче. Раптом знову летить стадо гусей. Телесик знову просить:
– Гуси-гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята,
Понесіть мене до батьків.
У батечка і поїсти, і попити є,
І добре де є походити!
А ті йому у відповідь:
– Нехай тебе задні візьмуть!
Знову пролетіли, Телесик плаче. А явір так і трещить. Відьма вже втомилася, пішла напилась води і знову до роботи. Раптом летить ще стадо гусей. Телесик зрадів та просить:
– Гуси-гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята,
Понесіть мене до батьків.
У батечка і поїсти, і попити є,
І добре де є походити!
– Нехай тебе останній візьме!
Та й знову полетіли.
Телесик думає: "Пропав я тепер навіки", – та так гірко плаче, весь сльозами обливається, а відьма ось-ось явір повалить. Раптом летить собі один гусенятко, відстав, ледве летить. Телесик до нього:
–Гуси-гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята,
Понесіть мене до батьків.
У батечка і поїсти, і попити є,
І добре де є походити!
Він і каже:
– Сідай.
Телесик сів. Ось приніс гусенятко Телесика до батьків, посадив у дворі, та й далі полетів.
Ось сидить Телесик у дворі. Матінка напекла пиріжків, виймає з печі, та й каже:
– Цей пиріжок тобі, дід, а цей пиріжок – мені!
А Телесик з двору:
– А мені?
Виймає вона знову пиріжки:
– Це тобі пиріжок, дідусь, а це мені!
А Телесик знову:
– А мені?
Вони дивуються:
– Ти не знаєш, дід, хто це ніби кричить: "А мені?"
– Ні, - каже, – не знаю.
– Напевно, дід, це мені показалося.
І знову пиріжки з печі виймає:
– Це ось тобі пиріжок, дідусь, а це мені!
А Телесик сидить у дворі і питає:
– А мені?
Виглянув дід у віконце – а це Телесик! Вибігли вони, схопили хлопчика, внесли в хату та так радіють! Нагодувала його мати, напоїла, голову йому помила і чисту рубашечку дала.
От і живуть, хліб жують, добро носять, коромислом воду возять.
І я там був, мед пив, по бороді текло, а в рот не попало)

Переклад М.Шевченко



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: