ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Телесик


Жили собі дід та баба, дітей у них не було. Сльози ллють, погано їм:
– Хто ж нам в старості допоможе, коли дітей у нас немає?
Ось баба і каже діду:
– Їдь, діду, в ліс, зруби мені деревце, зробимо колиску. Покладу я чурочку в колиску, буду її колихать. Хоч яка мені буде розвага!
Старий поїхав, зрубив деревце та зробив колиску. Баба поклала в колиску чурочку, качає і пісню співає:
– Люлі-люлі, мій Телесику,
Наварила я кулешику.
І з ніжками, і з ручками,
Вистачить тебе нагодувати!
Качає і співає, качає і співає. Увечері спати легли. Вранці встають, глядь: а з тієї чурочки став хлопчик – синочок. Вони так зраділи, що Боже ти мій! І назвали того синочка Телесиком.
Зростає хлопчина, підростає, і такий став гарний, що ні в казці сказати, ні пером описати.
Ось підріс він і каже:
– Зроби мені, тату, золотий човник, а веслишко – срібне. Буду я рибку ловити та вас годувати!
Зробив дід золотий човник з срібним веслишком; його спустили на річку, він і поплив.
Ось Телесик плаває по річці, ловить рибку, батьків своїх годує. Що наловить – віддасть, і знову пливе. Так і живе на річці. А мати йому їсти приносить. Ось вона раз та й каже:
– Гляди, синок, не помились! Як стану я тебе кликати, пливи до бережку, а якщо хто чужий, то пливи далі!
Ось мати принесла йому сніданок на берег і кличе:
– Телесик, мій Телесику,
Наварила я кулешику.
І з ніжками, і з ручками,
Вистачить тебе нагодувати!
Почув Телесик.
– Це матінка мені сніданок принесла!
Пливе. Пристали до бережку, наївся, напився, та й поплив собі далі рибку ловити.
А відьма підслухала, як мати Телесика кликала, підійшла до берега і давай кричати товстим голосом:
– Люлі-люлі, мій Телесику,
Наварила я кулешику.
І з ніжками, і з ручками,
Вистачить тебе нагодувати!
Він почув і думає: „Ні, це не моєї матінки голос”, и просить човника:
– Пливи, пливи, човник, далі!
Пливи, пливи, човник, далі!
Човник і поплив.
Відьма стояла-стояла та й пішла від берега додому.
Ось мати Телесика наварила йому обід, принесла до бережку і кличе:
– Телесик, мій Телесику,
Наварила я кулешику.
І з ніжками, і з ручками,
Вистачить тебе нагодувати!
Він почув:
– Це моя матінка обід мені принесла!
Приплив він до бережку, наївся, напився, матері віддав рибку, яку наловив, і знову поплив.
Приходить відьма до берега і знову товстим голосом:
– Телесик, мій Телесику,
Наварила я кулешику.
І з ніжками, і з ручками,
Вистачить тебе нагодувати!
Він почув і думає: „Ні, це не моєї матінки голос”, и просить човника:
– Пливи, пливи, човник, далі!
Пливи, пливи, човник, далі!
Човник і поплив.
Відьма знову стояла-стояла та й пішла від берега додому.
І ось так багато разів: як мати принесе і покличе, він і припливає до берега; а як відьма кличе – він махне веслишком, човник і пливе далі.
Бачить відьма, що нічого не виходить і йде до коваля:
– Коваль, коваль! Зроби мені такий тоненький голосок, як у матері Телесика!
Коваль і скував.
Підійшла відьма до бережку і почала кликати:
– Телесик, мій Телесику,
Наварила я кулешику.
І з ніжками, і з ручками,
Вистачить тебе нагодувати!
Він і подумав, що це мати:
– Це моя матінка мені їсти принесла!
Та й підплив до бережку. А відьма зхопила його і понесла до себе додому:
– Оленка, Оленка, відіпри!
Оленка відкрила відьмі, та ввійшла в хату та каже:
– Оленка, Оленка, дуже-дуже розтопи піч, та так, щоб каміння розвалювались.
Натопила Оленка так, що каміння розвалюються.
– Оленка, Оленка, випечеш мені Телесика, поки я в гості сходжу.
Відьма пішла, а Оленка й каже хлопчику:
– Сідай, Телесик, на лопату! Я спробую, важкий ти чи ні.
А він говорить:
– А я не знаю, як сідати.
– Ось так сідай! – каже Оленка.
Він і поклав на лопату голову.
– Та ні ж, сідай так!
Він поклав одну руку.
– От так? – запитує.
– Ні, не так!
Він поклав іншу руку.
– Так, чи ні?
– Та ні ж, ні! Сідай весь!
– А як же? Так, може? – та й поклав ногу.
– Та ні ж, – говорить Оленка. – Не так!
– Ну так сама покажи, - каже Телесик, - а то я не знаю, як.
Вона тільки сіла, а він – за лопату і кинув Оленку в піч, а сам замкнув хату, піднявся на явір, там і сидить.
От прилітає відьма.
– Оленка, Оленка, відчини!
Мовчить Оленка.
– Оленка, Оленка, відчини!
Не чуть Оленки.
– От чортова Оленка, вже втекла з хлопцями грати!
Відьма сама відкрила хату, відкрила заслонку, витягла з печі печеню, їсть і думає, що це Телесик. Наїлась, вийшла на двір та катається по траві:
– Покатаюсь, поваляюсь, Телесикова м"ясця наївшись!
А Телесик з явора:
– Покатайся, поваляйся, Оленкиного м"ясця наївшись!
Вона чує це, але знову:
– Покатаюсь, поваляюсь, Телесикова м"ясця наївшись!
А він знову:
– Покатайся, поваляйся, Оленкиного м"ясця наївшись!
Вона глянула вгору та й побачила Телесика. Кинулася до явору та почала гризти. Гризла, гризла, всі зуби зламала, а перегризти ніяк не може. Кинулася до коваля:
–Коваль, коваль, скуй мені такі зуби, щоб явір перегризти і Телесика з"їсти!
Коваль і скував. Почала відьма знову гризти, ось-ось вже перегризе! І раптом летять гуси. Телесик їх і просить:
– Гуси-гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята,
Понесіть мене до батьків.
У батечка і поїсти, і попити є,
І добре де є походити!
А гуси у відповідь:
– Нехай тебе середні візьмуть!
А відьма все гризе та гризе...
Гуси полетіли далі, Телесик сидить та й плаче. Раптом знову летить стадо гусей. Телесик знову просить:
– Гуси-гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята,
Понесіть мене до батьків.
У батечка і поїсти, і попити є,
І добре де є походити!
А ті йому у відповідь:
– Нехай тебе задні візьмуть!
Знову пролетіли, Телесик плаче. А явір так і трещить. Відьма вже втомилася, пішла напилась води і знову до роботи. Раптом летить ще стадо гусей. Телесик зрадів та просить:
– Гуси-гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята,
Понесіть мене до батьків.
У батечка і поїсти, і попити є,
І добре де є походити!
– Нехай тебе останній візьме!
Та й знову полетіли.
Телесик думає: "Пропав я тепер навіки", – та так гірко плаче, весь сльозами обливається, а відьма ось-ось явір повалить. Раптом летить собі один гусенятко, відстав, ледве летить. Телесик до нього:
–Гуси-гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята,
Понесіть мене до батьків.
У батечка і поїсти, і попити є,
І добре де є походити!
Він і каже:
– Сідай.
Телесик сів. Ось приніс гусенятко Телесика до батьків, посадив у дворі, та й далі полетів.
Ось сидить Телесик у дворі. Матінка напекла пиріжків, виймає з печі, та й каже:
– Цей пиріжок тобі, дід, а цей пиріжок – мені!
А Телесик з двору:
– А мені?
Виймає вона знову пиріжки:
– Це тобі пиріжок, дідусь, а це мені!
А Телесик знову:
– А мені?
Вони дивуються:
– Ти не знаєш, дід, хто це ніби кричить: "А мені?"
– Ні, - каже, – не знаю.
– Напевно, дід, це мені показалося.
І знову пиріжки з печі виймає:
– Це ось тобі пиріжок, дідусь, а це мені!
А Телесик сидить у дворі і питає:
– А мені?
Виглянув дід у віконце – а це Телесик! Вибігли вони, схопили хлопчика, внесли в хату та так радіють! Нагодувала його мати, напоїла, голову йому помила і чисту рубашечку дала.
От і живуть, хліб жують, добро носять, коромислом воду возять.
І я там був, мед пив, по бороді текло, а в рот не попало)

Переклад М.Шевченко



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: