ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Щиголь
Щиголь

Жив собі один господар – великий жмикрут і шахрай. Ніколи він наймитам усього заробітку не виплачував, кожного обдурював. Ніхто до нього не хотів іти на роботу. Тоді прийшов до нього парубок Пятрас і каже:
– Чи не хочеш мене на рік найняти?
А господар і каже:
– Зроби ласку, наймися до мене, я вже челяді шукаю.
Потім питає:
– Що ти просиш за роботу?
– Я нічого не хочу, тільки по закінченні року, перед тим як піти від тебе, я дам тобі одного щигля – того мені буде досить.
Господар подумав: хіба воно болітиме, та сам собі щиглів дає. Домовилися.
Посилає пан наймита в будень на роботу, а в святкові – череду пасти. Якось наймит побачив, що бики не стоять, розсердився, підбіг до одного й дав йому щигля в лоба – бик так і впав неживий. Господар уздрів оте диво – злякався: тож і йому так буде!
Що ж робити? Підбіг до свого пана поскаржитися:
– Паночку, що мені робити? Найняв такого наймита, який іншої плати за працю не хоче, тільки одного щигля мені дасть. Щойно бика він щиглем убив – а мене ж іще легше щиглем убити.
Пан господареві таке порадив:
– Посилай його ввечері у мій овес; там є приручені ведмеді, побачать його і роздеруть.
Зрадів господар, прийшов додому, а ввечері й каже:
– Любий Пятрасе, іди поглянь, чиясь кобила в пайовому вівсі пасеться, злови її й приведи додому.
Узяв наймит недоуздок та й пішов.
«Слава богу,– зрадів господар,– ну, вже роздеруть його ведмеді!»
Та Пятрас знайшов у вівсі двох ведмедів. Надів недоуздок, привів їх у сіни та й прив’язав до ступи. А сам ліг у кімнаті й хропе. Почув господар та й каже:
– Пятрасе, я ж тебе посилав овес стерегти, а ти розлігся тут.
А той відповідає:
– Та я ж із вівса привів чиїсь дві кобилки.
– Де ж ти їх подів?
– Прив’язав до ступи.
Засвітив господар свічку і пішов подивитися. Дивиться, аж біля ступи ведмеді стоять. Дуже перелякався господар і пішов знову до того самого пана.
– Пане, ради бога, рятуй, як можеш, бо мій наймит привів двох ведмедів і прив’язав до ступи.
А пан йому радить:
– Я знаю одного дуба, чортами обсадженого,– і ніхто не може його зрубати. Пошли наймита, хай зрубає його.
Прийшов господар додому й каже:
– Іди, Пятрасе, і зрубай дуба,, бо з маєтку велять рано-вранці хуру дров привезти. Іди сьогодні ж увечері.
Узяв наймит сокиру і пішов до того дуба. Зрубав дуба й поколов на поліна. А в дубі чорт сидів; узяв наймит його, привів у двір, прив’язав до ступи, а сам ліг спати.
Питає господар:
– Чи ти був там, куди я тебе посилав?
– Був, зрубав і поколов.
– А ти нікого в дубі не бачив?
Наймит каже:
– Та знайшов якесь опудало, привів он додому й прив’язав до ступи.
Пішов господар хутенько подивитися, а як побачив чорта, прив’язаного до ступи, то до смерті перелякався. Побіг і просить пана:
– Дорогий паночку, що ж мені тепер робити? Вже й чорта привів і прив’язав до ступи.
А пан і каже:
– Я тобі дам папір. Пошли його в одне місто; хто б до того міста не заходив – ніколи назад не повертався, бо там живуть головорізи.
Прийшов господар додому й показує наймитові той папір.
– Пятрасе, що ж маємо робити? На пошту пан посилає. То ти пішки підеш чи поїдеш верхи до того міста? Ось пан папір дав: там його три сотні золотих.
Пятрас відповідає:
– Поїду, але ти дай мені конопель і бочку смоли.
Господар приніс. Наймит віддав усе прив’язаному чортові, а той сплів з конопель батога й вимочив на нього усю бочку смоли. Потім запріг клишоногих ведмедів: чорт сів за кучера, а Пятрас за пана – та й поїхали.
Коли були вже недалеко від міста, наказав батогом вимахувати – шибки у місті так і посипалися. Всі кинулися дивитися: що це за голос такий, аж шибки дзвенять. А як побачили пана, що на ведмедях приїхав, зацікавилися:
– Що, паночку, хочеш?
Показав наймит папір:
– Ось маю папір від свого пана Тут у вас його три тисячі золотих.
Усі божаться, що це неправда, що ніяких панових грошей у них немає. Тоді наймит каже кучерові:
– Свисни батогом!
Той як свиснув – усе місто кинулося благати:
Не свисти, паночку, зараз віддамо!
Склалися усі, віддали гроші ще й просять, щоб скоріше додому їхав. Пятрас забрав гроші, привіз додому, віддав господареві й каже:
– Віднеси ці гроші своєму панові, але спочатку піди висповідайся, бо вже рік минув,– одержиш те, про що домовилися. А як дам тобі щигля, то і в живих не лишишся.
Господар як почув ті Пятрасові слова, впав на коліна:
– Пятрасе, любий, хоч усе моє господарство забирай, тільки не вкорочуй мені віку!
Забрав наймит у нього все майно й розділив між тими, кому господар не заплатив за працю, а сам хтозна-куди зник.
Може, й тепер десь ходить по білому світу, лякаючи щиглями отаких господарів-крутіїв?



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: