ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Швець і п’ятнадцять сентаво боргу
Швець і п’ятнадцять сентаво боргу

Жив собі один чоловік, що багатьом заборгував гроші. Йому охоче давали позички, бо він усім хвалився, ніби скоро отримає спадщину. Отож він позичав гроші та позичав, а боргів не віддавав нікому. Та один швець, якому той чоловік заборгував менше, ніж іншим,– усього п'ятнадцять сентаво,– щодня приходив до нього, стукав у двері й щосили горлав:
– Віддай мої п'ятнадцять сентаво або скидай черевики! 
Тоді чоловік, у якого назбиралося стільки боргів, і каже дружині: 
– Я прикинуся мертвим, щоб ці настири нарешті відчепилися від мене. 
Сказано – зроблено. Дружина заголосила над чоловіком, а він лежав і не ворушився. Позбігалися сусіди, і дружина сказала, що її чоловік помер. Прийшов шинкар, якому небіжчик заборгував вісімдесят песо, й каже: 
– Нехай Бог простить цьому бідоласі, як я прощаю йому свій борг. 
Потім прийшов аптекар, у якого покійний позичив п'ятдесят песо, і каже: 
– Нехай Господь простить йому, як я прощаю свій борг. 
Та ось прийшов швець і зажадав від дружини померлого: 
– Віддай мої п'ятнадцять сентаво, а ні, то заберу черевики. Як не заплатиш, я роззую мерця. 
А та йому: 
– Невже ти справді роззуєш мого чоловіка? Хіба ти не бачиш, що він упокоївся? 
А швець їй у відповідь: 
– Роззую, авжеж, роззую! Як не віддаси п'ятнадцять сентаво, я піду на кладовище і там зніму з нього черевики. 
Тут посходились на похорон люди, принесли труну та чотири свічки. Мерця поклали в труну, відвезли на кладовище, занесли до каплиці й там залишили, бо так роблять завжди, коли лікар ще не засвідчив смерть. Саме на це боржник і розраховував, коли прикинувся мертвим, бо він збирався втекти з каплиці й заховатись. 
Та саме в той час неподалік кладовища четверо злодіїв украли повний мішок монет, і один з них, найкмітливіший, каже: 
– Ходімо до каплиці – там нема нікого, й туди ніхто не зважиться прийти. Якщо там мрець, тим ліпше. На його труні ми порахуємо гроші. 
Отож злодії подалися на кладовище й зайшли до каплиці. Побачивши там труну з мерцем, вони перекинули її, мерця вивалили на підлогу й почали рахувати на труні гроші. Той, хто розкладав монети на чотири однакові купки, казав: 
– Тисяча тобі, тисяча мені, тисяча йому і тисяча йому... 
Поділились вони отак, але в мішку ще залишилося тисяча вісімсот песо. Тоді чоловік, що прикинувся мертвим, вигукнув: 
– А ці тисяча вісімсот мені! 
Побачили четверо злодіїв, що мрець підво диться, дременули навтіки, покинувши золото й не пам’ятаючи себе від страху.
В цей час прийшов на кладовище швець, щоб зняти з небіжчика черевики, і побачив свого боржника не мертвого, а живого-живісінького – той саме згрібав у мішок золоті монети. 
Швець йому й каже: 
– Хіба ти не вмер? 
– Ні, чоловіче,– відповів той. – Я тільки хотів обдурити людей, яким заборгував гроші. 
А швець йому: 
– Віддай мені п'ятнадцять сентаво, а то зніму з тебе черевики. 
– Зачекай хвилинку,– каже чоловік.– Ось розміняю золоту монету, тоді й віддам тобі п'ятнадцять сентаво. 
Та швець не захотів чекати. Поки вони отак сперечалися, четверо злодіїв трохи отямились, і один каже: 
– Хай там як, а я піду заберу наші гроші. Не так легко було нам украсти те золото, щоб тепер віддати мертвякові. 
Товариші побоялися супроводити його, і найхоробріший злодій пішов по гроші сам, а інші стали чекати, що з того вийде. 
Прийшов на кладовище злодій, ще здалеку почув суперечку між покійником і шевцем, затремтів зі страху і кинувся навтіки. Прибіг до приятелів, які сподівалися, що він вернеться з мішком золота, і каже: 
– Тікаймо, хлопці, бо там уже не один мрець, а тьма-тьмуща. Вони ділять наше золото. Кожному дали тільки по п'ятнадцять сентаво – і то не вистачило на всіх. Їх там тисяч тридцять – не менше! 
* Сентаво – одна сота частина песо, основної грошової одиниці Куби.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: