ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Як дурник одружився з королівною
Як дурник одружився з королівною

Було в матері троє синів: двоє
розумних, а третій – дурник. 
Коли це захворіла королівська донька-одиначка – сумує та й сумує. І тоді оголосив король: хто королівну розсмішить, той і побереться з нею. 
А в садибі трьох братів росла яблуня. То старший і каже: 
– Я розсмішу королівську доньку. 
Взяв він кошика, зірвав три яблука й подався в столицю. Край ліска стрілася йому якась бабуся. 
– Що несеш у кошику? – питає старенька. 
– Кінські кізяки! – відказав розумник. 
А бабуся йому: 
– То й матимеш кізяки. 
Дійшов розумник до палацової брами, просить сторожу, щоб пропустили. Пройшов до короля, а той каже: 
– Гаразд! Побачу, як ти її розсмішиш. 
Ось і покій королівни. Розумник перевернув кошика й витрусив з нього... кізяки! 
Розсердився король і звелів побити розумника киями. Приплентав старший брат додому ледь живий, червоний з сорому! 
– І що ж тобі таке скоїлося? – питає мати. 
– Та нічого,– відповідає. – Тільки побили добряче. 
І розказав, чим обернулися три яблука. 
Тоді озвався другий розумник: 
– Я йду до яблуні! 
І собі зірвав три яблука. А мати його напучає: 
– Гляди, щоб і тобі не було таке, що братові... 
– Ні, такого не буде! – сказав середульший син і вирушив до палацу. 
Коли проходив ліском, здибалась йому та сама бабуся і спитала: 
– Що несеш у кошику, синку? 
– Слимаки! – відказав другий розумник. 
А старенька йому: 
– То й будуть тобі слимаки. 
Прийшов до палацу, пропустили його: може, цей розсмішить королівну? Та коли він перевернув кошика ще й потрусив, звідти посипалися слимаки. 
Узяв королівну ще дужчий смуток. І наказав король дати київ розумникові. 
Вернувся й цей геть побитий додому. 
Розказав середульший син матері, що його спіткало: не розсмішив королівни, тільки відлупцювали його. 
Тоді озвався дурник: 
– Я розсмішу королівну. 
А мати йому: 
– Он твої брати її не розсмішили, то де вже тобі, дурненькому! 
Та дурник затявся: 
– Розсмішу – і край! 
Узяв кошика, а брати кажуть: 
– Та там на яблуні вже яблук не зосталося. 
Але дурник пішов до яблуні й набачив-таки яблуко, найгарніше з усіх. Поклав його в кошик і подався в дорогу. 
Підійшов до ліска, а назустріч бабуся дибає. 
– Що несеш, синку? 
– Яблуко,– відповів дурник. 
А бабуся: 
– То й матимеш яблуко. 
Зупинився дурник під палацом та й просить, щоб пустили його до короля; так і так, каже, розсмішу зачаровану дівчину. А сторожа нікого вже не пускала, бо хто приходив, то тільки ще дужче засмучував королівну, і їй ставало гірше й гірше. 
Але дурник так благав, аж люди, що зібралися біля брами, почали за нього просити, поки зрештою пустили дурника до короля, а той зразу повів його до хворої дочки. 
Тоді на очах у королівни хлопець перевернув кошика, і звідти випало яблуко. Воно покотилося по підлозі – і королівна засміялася й розвеселилась, бо яблуко було дуже гарненьке. 
А король сказав: 
– Ти одружишся з моєю дочкою. Але спершу зроби, що я тобі загадаю. За три дні збудуй корабель, щоб і по воді плив, і по суходолу їхав. 
Пішов дурник назад, плачучи. Біля гаю знов перестріла його бабуся та й питає: 
– Чого плачеш, синку? 
Він і розказав, що зняв чари з королівни, та король загадав збудувати за три дні корабля, щоб і по воді плив, і по суходолу їхав. 
– Не побивайся, синку,– втішає його бабуся. – Принеси лишень сокиру, пилку й молотка – та й по роботі буде. 
Два дні шукав дурник сокиру, пилку й молотка, а коли знайшов, то приніс бабусі. І ту ж мить постав перед ним корабель. 
Сів хлопець на корабель, провів його поміж дерев через ліс і третього дня надвечір прибув до палацу. 
Побачив король дурника на кораблі й насупився. 
– Ти впорався з роботою,– каже. – Я віддам за тебе дочку. Але спершу ще щось тобі загадаю. Три дні ти пастимеш двісті зайців. Як не долічишся хоч одного – помреш і не одружишся з моєю дочкою. Чуєш? Іди й три дні паси моїх зайців. 
Знов, плачучи, приходить хлопець до гаю. А бабуся питає: 
– Чого плачеш, синку? 

Розказав їй, як король загадав три дні пасти двісті зайців і, коли хоч один пропаде, король скарає пастуха на горло. 
– Ось на тобі свисток,– каже бабуся. – Свиснеш у нього – і всі зайці збіжаться, жоден нікуди не дінеться. Тільки стережися! Як приходитимуть до тебе купувати зайців, то ти не продавай нікому жодного. 
Узяв дурник свистка в зуби й хотів був вже йти пасти зайців, та бабуся ще сказала: 
– Тій, що прийде до тебе купувати, загадай поцілунок за зайця. 
І подався хлопець пасти зайців. Свиснув – і всі зайці збіглися докупи, жоден нікуди не тікає. 
Перша прийшла купувати зайця королівська служниця. 
А дурник їй: 
– Я не продаю зайців. 
– Мені так потрібен заєць! Хоч одного продай! – просить служниця. 
Тоді хлопець каже: 
– Поцілуй мене – і я дам тобі зайця. 
Поцілувала служниця дурника в чоло, і той дав їй зайця. Пішла служниця. Вже доходить до брами, коли хлопець свиснув у свисток – заєць вистрибнув у неї з рук і прибіг на поле. 
У палаці король її питає: 
– Ти чому не принесла зайця? 
– Він не хоче продавати! – відповідає служниця. 
Наступного дня прийшла по зайця королівна. 
Дурник і їй сказав: 
– Поцілуєш мене – дам тобі зайця. 
– Та вже поцілую! 
І поцілувала дурника, а він дав їй зайця. Вже доходила вона додому, як хлопець свиснув у свисток – і втік заєць від дівчини. 
Прийшла в палац, а король питає: 
– Чому без зайця? 
– Дурник не хоче продавати! 
Тоді обізвався королівський слуга: 
– Я куплю! Сьогодні ж і піду. 
Прийшов на поле, де хлопець пас зайців, а той йому каже: 
– Поцілуй мене в чоло, то дам зайця. 
Слуга поцілував його, взяв зайця й подався додому. Та не встиг дійти до палацу, як хлопець свиснув – і нема зайця. 
Питається в слуги король, де заєць. 
– Не продає пастух! – відповідає той. 
– Піду я! – каже королева. 
Прийшла вона до дурника на поле й просить продати їй зайця. А хлопець їй на те: 
– Не продаю! Та коли поцілуєш мене – дам зайця. 
І королева поцілувала його в чоло, а дурник дав їй зайця. Але не донесла вухатого королева – свиснув дурник у свисток, і заєць утік до нього. 
Побачив король, що й дружина вернулася без зайця, розгнівався та як гукне: 
– Сам піду сьогодні купувати! 
Прийшов він до дурника й почав торг за зайця. А дурник і йому каже, що не продає, але віддасть зайця, коли король поцілує його в чоло. 
Поцілував король хлопця, і той дав йому зайця. Та не доніс вухатого володар – свиснув дурник у свисток, і чкурнув заєць, тільки смуга лягла! 
Зітхнув король та й мовив: 
– Цілували його і рідні мої, і слуги,– то нехай уже бере мою дочку за дружину. 
Отак дурник одружився з королівною.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: