ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Мороз і вітер
Мороз і вітер

На березі моря жили два брати – Мороз і Вітер. Якось Вітер питає в Мороза:
– Послухай-но, мабуть, на всій землі немає нікого дужчого за нас із тобою?
– Мабуть, є!
– А хто?
– Сохолилан, Воронів син, і сам Ворон.
– Що ж він може зробити, коли я поллю водою, а ти заморозиш?
– Він перехитрить нас!
– Ану спробуймо!
Подув Вітер, зашуміло море, набігли хмари, і полив дощ, зірвалася хуртовина. Тундра обледеніла. Почали вимирати звірі й олені.
Побачив Сохолилан хуртовину і сховався в лісі. Лежить він у полозі і каже старшій доньці:
– Сходи, доню, поглянь, яка погода!
Вийшла дочка з яранги, підхопила її хуртовина й понесла. Послав Ворон середню доньку. Підхопила хуртовина середню доньку і понесла. Послав Ворон найменшу – і третю доньку понесла хуртовина.
Чує Ворон, як виє хурделиця, та й каже до жінки:
– Мабуть, гарна погода, я чую, доньки грають і співають.
Виглянула стара із яранги.
– Дивися, старий, немає доньок, їх, мабуть, Вітер поніс!
Вийшов Ворон надвір і закричав:
– Ага, он вони що роблять, он вони що роблять! Хочуть бути сильнішими за Ворона. Чо-чо-чо!
Надів старий штани. Підійшли до нього дві мишки. Він знову закричав:
– Чо-чо-чо!
Підійшли до нього два ведмеді – білий і чорний. Одяг старий кухлянку, загукав:
– Чо-чо-чо!
Підійшли до нього дві росомахи. Надів старий торбаз. Потім запряг двох мишок у байдару і поїхав до Вітра з Морозом.
Побачили Ворона Вітер з Морозом і почали сміятися: старий Ворон їде що-небудь канючити, доведеться дати все, що захоче,– все одно забере.
Прийшов Ворон у ярангу, а брати сміються й питають:
– Ну, де твій син Сохолилан? І де твої доньки?
– У мене все загинуло,– і син, і доньки, і ярангу мою кудись занесло, і їсти нічого. Мабуть, і ми із старою помремо!
А ввечері Ворон сказав господарям:
– Вночі не виходьте з яранги – у мене дуже злі собаки!
– Які собаки? – запитують брати. Розреготалися і сказали: – Старий зовсім з глузду з’їхав!
А той вийшов на вулицю і крикнув:
– Ну, мишки, ідіть в амбар до господарів, гризіть і точіть одяг, щоб до ранку тільки пилюка з нього лишилася! Ведмеді й росомахи, ви любите попоїсти. З’їжте всі їхні запаси.
Повернувся до яранги, а брати й питають:
– Ну як твої собаки?
Нічого не сказав Сохолилан.
Вранці старий Ворон що не побачить, те й просить.
Сміються брати: «Хай старий розважить душу, все одно нікуди не забере».
– Дайте мені ваші торбази й штани.
– Візьми.
Тягає Ворон одяг із яранги. А брати регочуть: «Тягни, старий, на свої нарти,– у тебе собаки великі, усе повезуть!»
Навантажив Ворон байдару, сів і гукнув на мишок. Рвонули вони байдару – тільки снігова курява знялася.
– Ти ба! Глянь-но, брате Вітер! – каже Мороз.
Ахнув Вітер, а тут і їхня череда оленів помчала слідом за Вороном. Побігли брати в амбар, а там сама потерть: ні їжі, ні одягу не лишилося.
– Бач,– мовить Мороз, – я ж казав, що він нас перехитрить! Що ж нам тепер робити? Ні в чому навіть на вулицю вийти! – І засіли брати в землянці.
А Ворон приїхав додому, зварив юшку із старезних кишок, поставив на нарти і поїхав до братів.
– Ну, як ви тут живете?
Мовчать брати. Тоді Ворон забив вихід із землянки, залишив тільки маленьку щілину.
– Може їсти хочете?
Брати давно голодні, попідставляли роти, та й відскочили з ошпареними губами
– Ну, іще хочете?
І почав Ворон лити в щілину.
Лив-лив і налив повну землянку. Просять брати змилуватись над ними.
– Ні, вас не можна випускати на волю, бо ви всіх людей і звірів занапастите в тундрі! – відповідає Ворон.
Ще й тепер, коли брати розсердяться, подмуть у щілину, зірветься хуртовина, але вже не така страшна, як раніше бувало.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: