ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Працьовита дівчина та котенята
Працьовита дівчина та котенята

Була собі одна жінка і мала рідну дочку та пасербицю. Дочку свою мати жаліла й пестила, а пасербицю змушувала тяжко працювати без просвітку.
От послала вона якось пасербицю нарвати в полі Петрових батогів. Шукала їх дівчина, шукала і раптом натрапила на велику головку кучерявої капусти. Взяла її обома руками за качан, тягла, тягла – насилу вирвала. Дивиться, а там, де росла капустина, видно льох із східцями. От дівчина пішла й пішла тими східцями і раптом опинилася в якійсь хатині, а там було повно котенят. І диво: кожне котеня свою роботу робить: те білизну пере, а те воду носить, це шиє, а те посуд миє, а он оте тісто місить. Дівчина попросила в одного котенятка віничок і замела в хатині, другому білизну попрати допомогла, третьому відро з криниці витягла, четвертому хліб у піч посадила.
Опівдні прийшла додому кицька-мати і дзеленькнула в дзвіночок:
Дзілінь-бом, дзілінь - бом!
Нум до мене всі гуртом!
Хто працював – обідати буде,
Хто лінувавсь – голодний побуде!
Котенята відповіли:
– Ми всі працювали, мамо, а найбільше працювала оця дівчина.
– От і добре,– сказала їй кицька,– сідай з нами обідати.
Посідали всі до столу, і дівчина сіла поміж котенятами. Кицька-мати
дала гості м’яса, макаронів і смажене курча, а своїм діткам насипала тільки вареної квасолі. Побачила дівчина, якими ласими очима поглядають котенята на її тарілку з пахучою стравою, і поділила свою страву з ними.
Коли всі пообідали, дівчина хутенько поприбирала зі столу, перемила посуд, позамітала в хатині – дала всюди лад. А тоді сказала:
– Дякую вам, синьйоро кицько, за все, тепер мені вже треба йти, бо мачуха сваритиме.
А кицька й каже:
– Стривай, дочко, я хочу тобі щось подарувати.
Завела вона дівчину в комору, а там в одному кутку лежить багато вбрання: шовкові сукні та атласні черевички, а в другому – домоткані спідниці, кофти, фартухи, ситцеві хустки та незграбні шкарбани з сириці.
– Вибирай, що тобі до вподоби,– запросила кицька.
Бідна дівчина завжди ходила боса і в ганчір’ї, тому й прохання її було скромне.
– Дайте мені,– каже,– домоткану сукню, черевики з сириці та просту хустину запинатися.
– Ні,– сказала кицька,– ти пожаліла моїх дітей, і за це я тобі подарую щось вартіше.
Вона взяла найгарнішу сукню, найдорожчу хустку, черевички з тонень¬кого хрому і сказала:
– Ти це заслужила – одягайся і взувайся. А як вийдеш звідси,– підійди до стінки нашої хатини, встроми пальці в дірочки, тоді витягни й поглянь угору.
От дівчина вийшла, підійшла до стіни, встромила в дірочки пальці, тоді витягла – а на них персні виблискують, один від одного кращий. Звела голову – а їй на чоло впала ясна зірка. Прийшла пасербиця додому така прибрана, мов наречена.
Глянула на неї вражена мачуха та й питає:
– Звідки це в тебе взялися такі дорогі речі?
– Ой мамо, потрапила я ненароком до кицьки в оселю, допомогла котенятам дещо поробити – от вони й обдарували мене всім цим.– І розповіла все, як було.
Закортіло мачусі й свою рідну дочку по такі подарунки послати.
– Вставай, вставай, доню, та йди,– будить мати дівку вранці.– Он бачиш, яке багатство принесла сестра, то й ти собі таке придбаєш.
– Не хочу я вдосвіта вставати,– відказує дочка-ледащиця.– Нікуди я не піду! Надворі холодно, краще погріюсь коло грубки.
Але мати палицею виштурхала її з дому. Тоді ледарка попленталася полем, натрапила на ту саму кучеряву капустину, вирвала її і зійшла східцями до кицьки в хатку. Перше котеня, яке зустріла,– смикнула за хвіст, друге за вухо потягла, третьому вуса відірвала, четвертому голку поламала, п’ятому відро в криницю вкинула.
Цілий ранок вона тільки заважала всім, і бідолашні котенята жалібно нявчали.
Опівдні прийшла кицька-мати і дзеленькнула в дзвіночок:
Дзілінь-бом, дзілінь-бом!
Нум до мене всі гуртом!
Хто працював – обідати буде,
Хто лінувавсь – голодний побуде!
– Мамусю,– сказали котенята,– ми хотіли працювати, але оця дівчина нас за хвости тягала, мучила й нічого не давала зробити!
– Он як! – сказала кицька-мати.– Ну сідайте всі до столу.
Дівчині вона дала ячного коржика, намоченого в оцті, а кожному
котеняті насипала макаронів з м’ясом. Побачила це дівчина та й заходилася в котенят м’ясо з макаронами з тарілок забирати. А коли повставали з-за столу,– як і в себе вдома, навіть не подумала посуд прибрати, а не те що перемити. Одначе зразу сказала:
– А тепер дай мені, кицько, такі подарунки, як моїй сестрі.
Кицька завела її в комору й запитала, що б вона бажала собі взяти.
– Хочу оцю найкращу сукню! Оці черевички на найвищих підборах!
– До цього тобі зась,– відповіла їй кицька.– Бери оту буденну спідницю та оті стоптані шкарбани.
Потім кицька накинула дівчині на плечі драну хустку й випровадила за двері.
Прийшла дівчина додому в дранті, як опудало. Побачила це мати і вмерла від злості.
А невдовзі померла й дочка, бо працювати вона не хотіла, а без матері не вміла для себе навіть юшки зварити.
Добра й працьовита пасербиця побралася з гарним хлопцем і жила на світі довго й щасливо.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: