ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Тредічіно
Тредічіно

Була собі колись убога жінка й мала тринадцять синів. Найменшого звали Тредічіно — тринадцятий. Важко було вдові прожити з стількома дітьми. Отож як сини попідростали трохи, скликала їх мати й каже: 
– Стара я вже стала і неспроможна вас прогодувати. Йдіть у люди і самі за себе дбайте. 
І пішли всі тринадцять синів шукати щастя. Ідуть та йдуть, коли бачать: на узліссі стоїть гарний будинок. У тому будинку жив улітку, рятуючись від спеки, король. 
Тредічіно постукав у двері і попросив у короля хліба собі й своїм дванадцятьом братам. А король надувся та й каже сердито: 
– Не можу я задарма годувати стільки голодранців! От якби хто з вас був такий хоробрий та забрав у вовка мою ковдру, то я дав би йому хліба, а може, ще й грошей. 
Старші брати всі стоять – не знають, що казати королеві. А Тредічіно не розгубився, підійшов до короля та й каже: 
– Дайте мені велику голку, і я принесу вам вашу ковдру. 
Дали Тредічіно голку, і пішов він простісінько до того будинку, де жив вовк. 
Заховався хлопець за деревом і чекає. Аж виходить з хати вовк і почалапав до струмка по воду. Тредічіно мерщій видерся на дах, вліз димарем у хату й причаївся під вовковим ліжком. 
Вовк прийшов утомлений, витяг із скрині ковдру, ліг на ліжко, вкрився і вмить захріп. 
Вибрався тоді Тредічіно з-під ліжка й ну колоти вовка великою голкою то в бік, то в спину! Закрутився сонний вовк, а ковдра з нього й зсунулась додолу. Схопив її Тредічіно, виліз димарем надвір і подався до короля. 
А вовк мав собі в будинку вченого папугу. Той завжди все знав, хоч що його питали, й навіть час умів відгадувати. 
Ізмерз вовк без ковдри непомалу, прокинувся та й питає в папуги, котра година: 
– Ще тільки п’ята година ранку,– відповів папуга,– а хитрюга Треді чіно вже забрав у тебе ковдру! 
– Ну постривай, попадеться він до мене в лапи, той капосний Тредічіно! – гарикнув вовк так гучно, що всі в лісі полякалися. 
А Тредічіно тим часом був у літньому будинку короля. Та король не квапився виконати свою обіцянку. 
– Це зовсім не моя ковдра,– сказав він.– Забери у вовка мою ковдру – з дзвониками. Тоді й матимеш винагороду! 
– Нехай і так,– погодився Тредічіно.– Дайте мені тільки вати й ниток, і я принесу вам ковдру з дзвониками. 
Вночі заліз Тредічіно до вовка в будинок, пообкутував дзвіночки ватою і позав’язував нитками. Тоді гарненько склав ковдру, виніс через димар на дах, а звідти зіскочив на землю і щодуху побіг до короля. 
Тим часом вовк прокинувся й спитав у папуги, котра година. 
– Та ще тільки четверта ранку,– відповів,папуга,– а Тредічіно вже потяг у тебе ковдру з дзвіночками! 
Вовк як почув таке, то аж зубами заскреготів з люті: 
– Ну постривай, капосний Тредічіно! Як спіймаю – буде тобі лихо! 
А Тредічіно на ту пору вже прибіг до королівського будинку, передав 
служникам ковдру з дзвіночками й очікував короля з винагородою. 
Проте король не квапився виконати обіцянку. Тепер йому заманулося, щоб Тредічіно приніс іще вовкового вченого папугу. 
Зажурився хлопець, а все ж таки почав міркувати: «Як же мені того хитрого папугу так здобути, щоб він вовка не збудив?» 
Та недарма ж Тредічіно був сміливий і найрозумніший з-поміж усіх своїх братів. До ранку він таки надумав, як перехитрити вченого папугу. 
Попросив хлопчик королівських служників, щоб принесли йому найкращих, найсолодших ласощів, поклав їх у кошик і знову вирушив до вовка в гості. 
Прийшов, заховався за деревом, дочекався, поки вовк піде по воду, а тоді хутенько шасть до нього в хату. Поставив на стіл кошик з ласощами, а сам причаївся під столом і жде. 
Побачив папуга на дні кошика солодкі ласощі, які він любив понад усе на світі, поглянув довкола – ніде нікогісінько! Тоді він стриб у кошик і ну смакувати! 
А Тредічіно виліз нищечком з-під столу та й захряснув мудрого папугу в кошику! Потім схопив кошик і чимдуж до короля. 
Прибіг до будинку, віддихався трохи і став нетерпляче дожидати, коли з’явиться король. 
Тредічіно подумки вже тішився великою винагородою: адже він приніс королеві папугу, що вмів розмовляти ще й безпомилково вгадувати час! Проте й цього разу сподіванки хлопцеві були даремні, бо король, прийшовши, забрав кошика з папугою та й каже: 
– Слухай лишень, Тредічіно! Моє тобі королівське слово: здобудеш ту винагороду, що я обіцяв. Та виконай моє найостанніше бажання – злови й приведи сюди самого вовка. А не зловиш і не приведеш – то смерть тобі! 
Бідолашний Тредічіно цілісіньку ніч очей не стулив – усе мізкував, як того капосного вовчиська зловити й приставити до короля. Аж над ранок, нарешті, придумав. Тільки-но розвиднилося, Тредічіно збив з дощок міцного ящика, висадив його на візок і потягнув до лісу. 
От став він під дверима вовкової хати й закричав щодуху, щоб вовк почув: 
– Король наказав спіймати шибеника Тредічіно! Хто допоможе мені спіймати Тредічіно? 
Вовк, як зачув таке, так і майнув надвір. 
Ти хочеш зловити Тредічіно? – каже.– Я тобі допоможу. Тепер він уже не втече від нас! 
– Я ось і ящика на нього збив,– підхопив Тредічіно,– та не знаю, чи не буде замалий. Я чув, що Тредічіно такий завдовжки, як ти. А влізь, будь ласка, на хвилину в ящик та побачимо, чи добрий. 
Дурний вовчисько мерщій стриб у ящик та й простягся в ньому. А Тредічіно за молоток і ну забивати ящик зверху. 
– Що ти робиш, любий хлопче? – питає вовк.– Адже я тут і задихнутися можу. 
– Та не бійся, куме вовче! До палацу не так і далеко, якось перетерпиш,– відказує хлопець. 
Отак меткий на вигадки Тредічіно перехитрив і спіймав у пастку лютого вовчиська. 
Тепер король не мав більше як викручуватись – довелося-таки віддати Тредічіно давно обіцяну винагороду. 
Тоді всі тринадцять братів повернулися додому, до своєї матері, поставили собі новий гарний будинок і зажили гуртом любо та мило. 
Давно це було, та й досі в тому селі, де колись жили брати, люди згадують: 
– Лукавий був король, але наш Тредічіно виявився мудрішим за нього.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: