ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Тредічіно
Тредічіно

Була собі колись убога жінка й мала тринадцять синів. Найменшого звали Тредічіно — тринадцятий. Важко було вдові прожити з стількома дітьми. Отож як сини попідростали трохи, скликала їх мати й каже: 
– Стара я вже стала і неспроможна вас прогодувати. Йдіть у люди і самі за себе дбайте. 
І пішли всі тринадцять синів шукати щастя. Ідуть та йдуть, коли бачать: на узліссі стоїть гарний будинок. У тому будинку жив улітку, рятуючись від спеки, король. 
Тредічіно постукав у двері і попросив у короля хліба собі й своїм дванадцятьом братам. А король надувся та й каже сердито: 
– Не можу я задарма годувати стільки голодранців! От якби хто з вас був такий хоробрий та забрав у вовка мою ковдру, то я дав би йому хліба, а може, ще й грошей. 
Старші брати всі стоять – не знають, що казати королеві. А Тредічіно не розгубився, підійшов до короля та й каже: 
– Дайте мені велику голку, і я принесу вам вашу ковдру. 
Дали Тредічіно голку, і пішов він простісінько до того будинку, де жив вовк. 
Заховався хлопець за деревом і чекає. Аж виходить з хати вовк і почалапав до струмка по воду. Тредічіно мерщій видерся на дах, вліз димарем у хату й причаївся під вовковим ліжком. 
Вовк прийшов утомлений, витяг із скрині ковдру, ліг на ліжко, вкрився і вмить захріп. 
Вибрався тоді Тредічіно з-під ліжка й ну колоти вовка великою голкою то в бік, то в спину! Закрутився сонний вовк, а ковдра з нього й зсунулась додолу. Схопив її Тредічіно, виліз димарем надвір і подався до короля. 
А вовк мав собі в будинку вченого папугу. Той завжди все знав, хоч що його питали, й навіть час умів відгадувати. 
Ізмерз вовк без ковдри непомалу, прокинувся та й питає в папуги, котра година: 
– Ще тільки п’ята година ранку,– відповів папуга,– а хитрюга Треді чіно вже забрав у тебе ковдру! 
– Ну постривай, попадеться він до мене в лапи, той капосний Тредічіно! – гарикнув вовк так гучно, що всі в лісі полякалися. 
А Тредічіно тим часом був у літньому будинку короля. Та король не квапився виконати свою обіцянку. 
– Це зовсім не моя ковдра,– сказав він.– Забери у вовка мою ковдру – з дзвониками. Тоді й матимеш винагороду! 
– Нехай і так,– погодився Тредічіно.– Дайте мені тільки вати й ниток, і я принесу вам ковдру з дзвониками. 
Вночі заліз Тредічіно до вовка в будинок, пообкутував дзвіночки ватою і позав’язував нитками. Тоді гарненько склав ковдру, виніс через димар на дах, а звідти зіскочив на землю і щодуху побіг до короля. 
Тим часом вовк прокинувся й спитав у папуги, котра година. 
– Та ще тільки четверта ранку,– відповів,папуга,– а Тредічіно вже потяг у тебе ковдру з дзвіночками! 
Вовк як почув таке, то аж зубами заскреготів з люті: 
– Ну постривай, капосний Тредічіно! Як спіймаю – буде тобі лихо! 
А Тредічіно на ту пору вже прибіг до королівського будинку, передав 
служникам ковдру з дзвіночками й очікував короля з винагородою. 
Проте король не квапився виконати обіцянку. Тепер йому заманулося, щоб Тредічіно приніс іще вовкового вченого папугу. 
Зажурився хлопець, а все ж таки почав міркувати: «Як же мені того хитрого папугу так здобути, щоб він вовка не збудив?» 
Та недарма ж Тредічіно був сміливий і найрозумніший з-поміж усіх своїх братів. До ранку він таки надумав, як перехитрити вченого папугу. 
Попросив хлопчик королівських служників, щоб принесли йому найкращих, найсолодших ласощів, поклав їх у кошик і знову вирушив до вовка в гості. 
Прийшов, заховався за деревом, дочекався, поки вовк піде по воду, а тоді хутенько шасть до нього в хату. Поставив на стіл кошик з ласощами, а сам причаївся під столом і жде. 
Побачив папуга на дні кошика солодкі ласощі, які він любив понад усе на світі, поглянув довкола – ніде нікогісінько! Тоді він стриб у кошик і ну смакувати! 
А Тредічіно виліз нищечком з-під столу та й захряснув мудрого папугу в кошику! Потім схопив кошик і чимдуж до короля. 
Прибіг до будинку, віддихався трохи і став нетерпляче дожидати, коли з’явиться король. 
Тредічіно подумки вже тішився великою винагородою: адже він приніс королеві папугу, що вмів розмовляти ще й безпомилково вгадувати час! Проте й цього разу сподіванки хлопцеві були даремні, бо король, прийшовши, забрав кошика з папугою та й каже: 
– Слухай лишень, Тредічіно! Моє тобі королівське слово: здобудеш ту винагороду, що я обіцяв. Та виконай моє найостанніше бажання – злови й приведи сюди самого вовка. А не зловиш і не приведеш – то смерть тобі! 
Бідолашний Тредічіно цілісіньку ніч очей не стулив – усе мізкував, як того капосного вовчиська зловити й приставити до короля. Аж над ранок, нарешті, придумав. Тільки-но розвиднилося, Тредічіно збив з дощок міцного ящика, висадив його на візок і потягнув до лісу. 
От став він під дверима вовкової хати й закричав щодуху, щоб вовк почув: 
– Король наказав спіймати шибеника Тредічіно! Хто допоможе мені спіймати Тредічіно? 
Вовк, як зачув таке, так і майнув надвір. 
Ти хочеш зловити Тредічіно? – каже.– Я тобі допоможу. Тепер він уже не втече від нас! 
– Я ось і ящика на нього збив,– підхопив Тредічіно,– та не знаю, чи не буде замалий. Я чув, що Тредічіно такий завдовжки, як ти. А влізь, будь ласка, на хвилину в ящик та побачимо, чи добрий. 
Дурний вовчисько мерщій стриб у ящик та й простягся в ньому. А Тредічіно за молоток і ну забивати ящик зверху. 
– Що ти робиш, любий хлопче? – питає вовк.– Адже я тут і задихнутися можу. 
– Та не бійся, куме вовче! До палацу не так і далеко, якось перетерпиш,– відказує хлопець. 
Отак меткий на вигадки Тредічіно перехитрив і спіймав у пастку лютого вовчиська. 
Тепер король не мав більше як викручуватись – довелося-таки віддати Тредічіно давно обіцяну винагороду. 
Тоді всі тринадцять братів повернулися додому, до своєї матері, поставили собі новий гарний будинок і зажили гуртом любо та мило. 
Давно це було, та й досі в тому селі, де колись жили брати, люди згадують: 
– Лукавий був король, але наш Тредічіно виявився мудрішим за нього.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: