ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Чотирнадцятий
Чотирнадцятий

Були собі колись батько й мати і мали чотирнадцятьох синів. Найменшого так і звали – Чотирнадцятий. Оцей-то Чотирнадцятий був не такий, як його старші брати. Виріс він так швидко, що всі дивом дивувалися.
– Ти б допоміг братам працювати на полі,– сказала якось йому мати.– На ось тобі кошик із сніданням та й іди до них. 
Узяв він кошика з чотирнадцятьма хлібинами, чотирнадцятьма кружалами сиру, чотирнадцятьма літрами молока й пішов. 
Захотілось йому дорогою їсти. От він сів край шляху, з’їв усі чотирнадцять хлібин і кружал сиру і випив чотирнадцять літрів молока. 
Брати зостались голодні. 
– До харчів ти, брате, удався нівроку. Побачимо тепер, який ти до роботи. Ану ж бери мотику. 
– Добре,– каже,– тільки дайте мені мотику чотирнадцять фунтів вагою. 
Вони дали. 
– А тепер,– каже,– подивимося, хто перший дійде на край поля! 
Махнули всі чотирнадцять братів мотиками – першим на край поля дійшов Чотирнадцятий. 
Від того дня він працював укупі з братами. Працював за чотирнадцятьох і їв за чотирнадцятьох. 
Брати з голоду так перепалися, що стали схожі на в’ялену рибу. 
От батько з матір’ю кажуть Чотирнадцятому: 
– Пішов би ти, сину, в світ, побачив би, як там люди живуть. 
Попрощався Чотирнадцятий з родиною та й пішов. 
В одному селі багач шукав п’ятнадцять наймитів для роботи в полі. 
Довідався про це Чотирнадцятий, пішов до нього й каже: 
– Я роблю і їм за чотирнадцятьох. Але й плату беру за чотирнадцятьох. Найміть мене, як хочете. 
Багач схотів вивірити Чотирнадцятого і взяв його за наймита. Але ще й п’ятнадцятого наймита знайшов собі. То поки цей махне мотикою один раз, Чотирнадцятий – чотирнадцять! Невдовзі все поле обробили. Та господар не хотів платити Чотирнадцятому, як домовилися,– за чотирнадцятьох, і надумав його здихатися. 
– Слухай,– каже,– зроби мені ще одну роботу. Онде стоять семеро волів з чотирнадцятьма мішками. Піди з ними в пекло до тамтешнього начальника Люцифера, понасипай повні мішки золота, а тоді вертайся. 
– Добре,– погодився Чотирнадцятий,– тільки дайте мені обценьки вагою чотирнадцять фунтів. 
Господар дав йому обценьки чотирнадцять фунтів вагою, і пішов Чотирнадцятий до пекла, женучи волів поперед себе. 
Підійшов до брами пекла. 
– Мені треба до в ашого начальника Люцифера! – гукнув пекельникам, які стояли при брамі за охоронців.
– Чого ти хочеш від нашого повелителя ? – питають нечисті. 
Чотирнадцятий віддав їм листа від свого господаря, у якому той вимагав 
від Люцифера чотирнадцять мішків золота. 
– Проходь! – кажуть йому. 
Тільки-но Чотирнадцятий спустився в пекло, як чотирнадцять чортів, вищиривши зуби, кинулись на нього. Та парубок був не з полохливих: хіп одного обценьками за язик, хіп другого, і так усіх,– вони й дух спустили. Залишився живий сам тільки Люцифер, найстарший чорт. 
– Що ти наробив?! – заголосив він.– Ти занапастив чотирнадцять найкращих моїх чортів! Я сам не зможу наповнити усі твої мішки золотом! 
– Дарма,– заспокоїв його Чотирнадцятий,– я й без тебе впораюся. 
Насипав він чотирнадцять мішків золота й каже Люциферові: 
– Бувай здоров. Я піду. 
– Не вийдеш ти звідси! – заревів Люцифер і роззявив пащу ковтнути 
Чотирнадцятого. 
Але той хіп Люцифера за червоний язик, перекинув через плече й пішов додому, підганяючи волів, навантажених золотом. Прийшовши, він прив’язав Люцифера до ніжки кухонного столу. 
Проси чого хочеш!– заплакав Люцифер.– Тільки пусти мене додому! 
– Добре вже,– всміхнувся Чотирнадцятий,– забирай мого господаря і йди під три вітри. 
Пекельник так і зробив. 
А Чотирнадцятому лишилися і садиба, й худоба вся багачева, і всі мішки з золотом.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: