ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Чотирнадцятий
Чотирнадцятий

Були собі колись батько й мати і мали чотирнадцятьох синів. Найменшого так і звали – Чотирнадцятий. Оцей-то Чотирнадцятий був не такий, як його старші брати. Виріс він так швидко, що всі дивом дивувалися.
– Ти б допоміг братам працювати на полі,– сказала якось йому мати.– На ось тобі кошик із сніданням та й іди до них. 
Узяв він кошика з чотирнадцятьма хлібинами, чотирнадцятьма кружалами сиру, чотирнадцятьма літрами молока й пішов. 
Захотілось йому дорогою їсти. От він сів край шляху, з’їв усі чотирнадцять хлібин і кружал сиру і випив чотирнадцять літрів молока. 
Брати зостались голодні. 
– До харчів ти, брате, удався нівроку. Побачимо тепер, який ти до роботи. Ану ж бери мотику. 
– Добре,– каже,– тільки дайте мені мотику чотирнадцять фунтів вагою. 
Вони дали. 
– А тепер,– каже,– подивимося, хто перший дійде на край поля! 
Махнули всі чотирнадцять братів мотиками – першим на край поля дійшов Чотирнадцятий. 
Від того дня він працював укупі з братами. Працював за чотирнадцятьох і їв за чотирнадцятьох. 
Брати з голоду так перепалися, що стали схожі на в’ялену рибу. 
От батько з матір’ю кажуть Чотирнадцятому: 
– Пішов би ти, сину, в світ, побачив би, як там люди живуть. 
Попрощався Чотирнадцятий з родиною та й пішов. 
В одному селі багач шукав п’ятнадцять наймитів для роботи в полі. 
Довідався про це Чотирнадцятий, пішов до нього й каже: 
– Я роблю і їм за чотирнадцятьох. Але й плату беру за чотирнадцятьох. Найміть мене, як хочете. 
Багач схотів вивірити Чотирнадцятого і взяв його за наймита. Але ще й п’ятнадцятого наймита знайшов собі. То поки цей махне мотикою один раз, Чотирнадцятий – чотирнадцять! Невдовзі все поле обробили. Та господар не хотів платити Чотирнадцятому, як домовилися,– за чотирнадцятьох, і надумав його здихатися. 
– Слухай,– каже,– зроби мені ще одну роботу. Онде стоять семеро волів з чотирнадцятьма мішками. Піди з ними в пекло до тамтешнього начальника Люцифера, понасипай повні мішки золота, а тоді вертайся. 
– Добре,– погодився Чотирнадцятий,– тільки дайте мені обценьки вагою чотирнадцять фунтів. 
Господар дав йому обценьки чотирнадцять фунтів вагою, і пішов Чотирнадцятий до пекла, женучи волів поперед себе. 
Підійшов до брами пекла. 
– Мені треба до в ашого начальника Люцифера! – гукнув пекельникам, які стояли при брамі за охоронців.
– Чого ти хочеш від нашого повелителя ? – питають нечисті. 
Чотирнадцятий віддав їм листа від свого господаря, у якому той вимагав 
від Люцифера чотирнадцять мішків золота. 
– Проходь! – кажуть йому. 
Тільки-но Чотирнадцятий спустився в пекло, як чотирнадцять чортів, вищиривши зуби, кинулись на нього. Та парубок був не з полохливих: хіп одного обценьками за язик, хіп другого, і так усіх,– вони й дух спустили. Залишився живий сам тільки Люцифер, найстарший чорт. 
– Що ти наробив?! – заголосив він.– Ти занапастив чотирнадцять найкращих моїх чортів! Я сам не зможу наповнити усі твої мішки золотом! 
– Дарма,– заспокоїв його Чотирнадцятий,– я й без тебе впораюся. 
Насипав він чотирнадцять мішків золота й каже Люциферові: 
– Бувай здоров. Я піду. 
– Не вийдеш ти звідси! – заревів Люцифер і роззявив пащу ковтнути 
Чотирнадцятого. 
Але той хіп Люцифера за червоний язик, перекинув через плече й пішов додому, підганяючи волів, навантажених золотом. Прийшовши, він прив’язав Люцифера до ніжки кухонного столу. 
Проси чого хочеш!– заплакав Люцифер.– Тільки пусти мене додому! 
– Добре вже,– всміхнувся Чотирнадцятий,– забирай мого господаря і йди під три вітри. 
Пекельник так і зробив. 
А Чотирнадцятому лишилися і садиба, й худоба вся багачева, і всі мішки з золотом.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: