ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Пастух, кобра і лисиця
Пастух, кобра і лисиця

Ішов чоловік дорогою і побачив під великим каменем кобру, що здихала. Кобра теж помітила чоловіка і стала благати, аби він витяг її звідти; за це вона дасть йому все, що він забажає. Чоловік витяг кобру з-під каменя, але вона замість винагороди сказала, що з’їсть його. Чоловік аж остовпів від такої невдячності й сказав:
– Добре, з’їси, але спершу ходімо до судді, хай розсудить нас по правді.
Вирушили вони в дорогу й незабаром зустріли вола. Змія спитала, чи це не суддя. Чоловік відповів, що ні, і вони пішли далі. Трохи згодом зустріли вівцю. Змія знову спитала, чи це не суддя, і чоловік сказав, що ні. Та ось зустрілася їм лисиця, і тоді чоловік сказав, що це суддя.
Вони розповіли їй, у чім річ. Але лисиця не захотіла відповідати, сказала, що їй спершу треба глянути, де все те сталося, аби знати, як було насправді.
Повернулися всі на те місце, і лисиця звеліла, щоб змія залізла туди, де була раніше. Тільки-но вона це зробила, лисиця звеліла чоловікові, аби він добре придавив її каменем – знатиме, як бути невдячною.
Чоловік спитав у лисиці, скільки ж він має заплатити їй за пораду. Лисиця попросила в нього найкращих курок. Тоді чоловік пішов додому і розповів про все жінці. Жінка не дозволила брати курей – замість них порадила взяти собаку. Чоловік так і зробив. Проте коли він підійшов із мішком до лисиці, вона понюхала і сказала:
– Може, це й кури, але мені вони смердять псиною.
І мерщій дременула, бо чоловік розв’язав мішок і випустив собаку. Собака погнався за лисицею.
Лисиця бігла і примовляла:
– Хутчіше, мої ніженьки! На цьому світі самі лише пастки.
Діставшись на вершину гори, лисиця стала лизати свої лапи й примовляти:
– Ой мої лапки, як ви чудово бігли!
А потім:
– Ой мої вушка, як ви стирчали!
І тоді озвався хвіст:
– А я, моя господине?
– А ти мовчи,– гримнула на нього лисиця,– весь час мене затримував, волохатий!



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: