ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Чиє дерево манго?
Чиє дерево манго?

Якось прийшов до суді Бірбала селянин на ім’я Кешав, і поскаржився:
– Пане, я посадив мангове дерево, поливав його багато років, і, нарешті, цього року з’явилися плоди. Побачив те мій заздрісний сусід Пемла та й почав сваритися. Говорить, що це його дерево. Чи можете, ваша милість, розсудити нас справедливо і покарати сусіда за жадібність?
Суддя уважно вислухав селянина, потім відпустив його і наказав завтра знову прийти. Також Бірбал звелів покликати селянина Пемлу.
– Кому належить мангове дерево, що на галявині, – запитав суддя в чоловіка.
– Ваша милосте! Це дерево – моє. Сім років поливав його, доглядав, а коли з’явилися плоди, то сусід Кешав вирішив відібрати рослинку. Пане суддя, ви для нас як рідний батько, тож вирішіть спір по-справедливості.
– Добре. Тоді скажи, хто стеріг дерево?
– О, захиснику бідних! Ми разом наймали сторожа та й самі весь час наглядали за ним.
Бірбал відпустив Пемлу і покликав до себе вартового.
– Хто просив тебе наглядати за манговим деревом?
– Найняли мене Кушав і Пемла, а хто із них господар – не знаю.
Суддя Бірбал цілісінький день не відпускав сторожа, а ввечері нарешті сказав:
– Піди до Кешава, а потім до Пемли і кожному з них скажи так: «До твого мангового дерева прийшли злодії, хочуть украсти всі плоди, біжи рятуй дерево». Але, – додав Бірбал суворо, – про нашу розмову, щоб ні пари з вуст! Скажеш, як наказано, і зразу йди додому. Для перевірки з тобою підуть ще двоє моїх людей.
Сторож з радощів від того, що його нарешті відпустили, просто ніг під собою не відчував. Бідолаху весь день трясло від страху – хто знає, що суддя збирався з ним зробити.
Тим часом Бірбал приставив до наглядача двох солдат і наказав їм потайки примічати, як сусіди реагуватимуть на звістку про злодіїв.
Спочатку всі троє пішли до Кешава, але не застали його вдома. Тож сторож покликав його дружину і сказав:
– Коли повернеться чоловік, передай йому, що до манґового дерева прийшли розбійники й хочуть обтрусити плоди.
– Гаразд, – відповіла жінка, – як тільки-но чоловік прийде, відразу розповім йому, що трапилося.
Один солдат сховався біля будинку Кешава, а інший разом зі сторожем завітав до Пемли. Того теж не було вдома, і сторож повторив ті самі слова його дружині, а потім пішов додому. Інший солдат також непомітно заховався в якомусь закутку і став чекати на Пемлу.
Невдовзі Кушав повернувся додому, і дружина повторила йому наказ сторожа.
– Що мені до того? – сердито відповів Кешав. – Хіба ж дерево моє? Я навмисно почав цю сварку, хотів розізлити Пемлу. А бігати серед ночі і встрявати в бійку якесь дерево не збираюся.
Солдат ні слова не пропустив із того, що сказав Кешав, потім непомітно вислизнув із двору й заспішив до судді Бірбала, аби розповісти йому все, що почув. Поки той біг, повернувся додому Пемла. Тільки ступив ногою на поріг, як дружина переказала йому слова сторожа. Пемла схопив зброю – й за двері. Дружина запропонувала повечеряти, але він і слухати не захотів.
– Я тут відпочиватиму, а там грабують моє добро! – розгнівано мовив чоловік. – Адже чи даремно сім років трудився й доглядав деревинку, щоб тепер віддавати все злодіям? Ні, побіжу швидше, а поїсти встигну, як прожену негідників і повернуся додому. А як пропаде моє майно, то й шматок у горло не полізе.
Пемла побіг до дерева, а другий солдат нишком вийшов зі схованки й поспішив до Бірбала. Воїни розповіли судді про все, що бачили та чули.
Наступного дня двоє ворогуючих сусідів прийшли до Бірбала, як той і наказував.
– Братці, розглянув я вашу справу і дізнався, що обоє ви – господарі того дерева, і тому рішення моє таке: зберіть з нього плоди, поділіть порівну між собою, а потім зрубайте дерево, а дрова також розділіть на двох, – мовив мудрий суддя, – а тепер ідіть і виконуйте, що наказано.
Зрадів Кешав такому велінню, а Пемла навіть з лиця змінився.
– О ваша милосте! – сказав з образою в голосі. – Хіба ж можна так чинити! Адже плоди манго ще маленькі, зовсім незрілі, яка користь їх зривати? І для чого хочете згубити дерево? Ну, якщо вже така ваша воля – віддайте його хоча б і Кешаву, тільки не губіть манґо даремно...
Більше Пемла навіть слова не міг сказати від розпачу – так йому деревинки стало шкода.
Тоді суддя звернувся до сусідів:
– Справжній господар нізащо б не погодився загубити виплекану ним рослину.
Потім мудрий Бірбал розповів про те, що чули солдати напередодні ввечері, й усім стало зрозуміло, хто справжній власник мангового дерева.
Злого заздрісника Кешава суворо покарали, а добрий і чесний Пемла відтоді щороку збирав багатий врожай плодів. Але навіть після всього, що відбулося, чоловік не забував ділитися соковитими манго з сусідом.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: