ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Полохлива душа
Полохлива душа

Несла якось ворона у дзьобі мишеня, яке спіймала па полюванні. Коли вона пролітала над лісом, ненароком випустила свою здобич. А в лісі тому жив один чоловік, що вмів робити всякі дива,– чарівник. І мишеня впало якраз йому до ніг.
Чарівник підняв мишеня з землі, приніс у свою хатину.
Чимало днів прожило мишеня в тій хатини чарівник годував його й напував, і мишеня горя не знало, жило спокійним, безтурботним життям.
Якось вибігло мишеня з хатини й несподівано побачило величезного гладкого кота, що вигрівався на сонці. Мишеня метнулось назад у ха¬тину, забилося в найтемніший куток, трусячись зі страху. Чарівник помітив це й спитав:
– Що з тобою, мишенятко? Чого ти так тремтиш?
– Ой! Як я злякалося!– пропищало мишеня. – Біля нашої хатини я побачило страховисько – кота. Ще й досі не можу оговтатися.
Чарівник замислено подивився на мишеня, а тоді мовив:
– Я зроблю так, що відтепер ти не боятимешся котів. Лягай спати; вранці ти прокинешся вже не мишеням, а котом.
Так і сталося, як обіцяв чарівник. Вранці мишеня прокинулося, та було воно вже котом.
– Тепер тобі нічого боятися котів, бо ти й сам кіт!– мовив чарів ник,– Біжи на вулицю й гуляй!
Мишеня-кіт, радісне й щасливе, вибігло з хатини. Воно хотіло лягти й поніжитись на сонечку, аж бачить кіт! Той самий, що й учора, здоровенний та гладкий... Бідолашне мишеня-кіт ураз забуло, що воно вже не мишеня, а кіт, прожогом метнулося в хатину.
– Що а тобою? – спитав чарівник. – Кого це ти знову так злякалося?
Мишеняті соромно було признатися, що воно злякалося кота. Отож воно й прибрехало:
– Та я зустріло в лісі здоровенного пса! Ледве пощастило врятуватися, коли він кинувся на мене!
– Ну, лягай спати,– каже чарівник. – А завтра вранці прокинешся псом! Тоді вже не будеш боятися ні котів, ні собак!
Вранці мишеня й справді прокинулося псом. Голосно й радісно гавкаючи, воно подалося в ліс. Та враз зупинилося як укопане – побачило вже так добре знайомого йому кота.
А кіт, побачивши пса, подумав, що той зараз кинеться на нього. Він наїжачився, засичав, погрозливо підняв лапу й несамовито занявкав. Не тямлячи себе від жаху, мишеня-пес кулею влетіло в хатину й забилося в найдальший та найтемніший куток.
Хто ж цього разу налякав тебе? спитав чарівник. – Чого ти так злякалося?
Й знову мишеняті було соромно признатися, що злякалося того ж таки кота. Знову вдалося воно до вигадки:
– Ой, не питайте! Довкола нашої хатини никають кровожерні тигри! Й досі не збагну, як мені вдалося врятуватися від їхніх гострих пазурів та ікол!
– Заспокойся, лягай-но краще спати, а я зроблю так, що ти вже нікого не боятимешся: ні котів, ні собак, ні тигрів, - сказав чарівник. – Завтра ти прокинешся справжнім тигром!
Він дотримав слова – вранці мишеня прокинулося могутнім і грізним тигром. І воно подумало: «Не личить тигрові, цареві всіх звірів, тулитися в якійсь жалюгідній хатині. Піду-но я краще в ліс, і нехай всяка звірина тремтить перед моєю силою та могутністю!
Мишеня-тигр, як і годиться цареві, повагом-неквапом рушило до лісу. Та не ступило воно й кількох кроків, як лапи його наче приросли до землі: попереду стояв його найлютіший ворог – кіт.
Кіт теж побачив тигра, і від жаху шерсть у нього настовбурчилася, спина вигнулася, писок притиснувся до землі, а очі запалали зеленим вогнем. «Пропав я,– подумав кіт,– не врятуватися мені від лютого тигра!»
А тигр, у грудях якого билося полохливе мишаче серце, знітився під котячим поглядом. Де й ділися його величні рухи, гордовита хода... Вій повернувся й кинувся навтьоки.
За якусь хвилину могутній тигр уже сидів у своєму затишному, безпечному кутку і тремтів од страху, цокотячи зубами.
І знову невимовно здивувався чарівник.
– Чого ти знову такий наляканий, чого так тремтиш, чого так цокочеш зубами? Адже в нашому лісі не мас звіра, могутнішого за тигра!
– Є...– заникуючись від страху, ледве чутно озвався тигр.
– Що ж то за звір такий, дужчий за самого тигра?– вражено спитав чарівник.
– К-к-кіт!– І тигр затрусився та зацокотів зубами ще дужче.
Зрозумів тоді все чарівник і мовив:
– Тигр, у грудях якого б’ється полохливе мишаче серце, слабший за кота! Тож нехай той, хто має мишаче серце, назавжди лишається мишею!
Тільки-но чарівник це мовив, як тигр знову перетворився в маленьке гострохвосте мишеня.
Відтоді недарма кажуть, що тигрові із серцем миші краще не потрапляти на очі котові.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: