ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Справедливий вирок
Справедливий вирок

Були собі три купці. Одного звали Білобородий, другого – Безбородий, а третього – Лисий. Вони й були такі. Купці як купці – скупуваті, хитруваті, до грошей охочі.
І мали купці комору, де зберігали крам – килими, шовки, сарі, дготі й таке інше. І дуже вони боялися злодіїв, понад усе на світі. Через це й найняли в комору сторожа, якого звали Ані. 
Та купців підстерігала зовсім інша біда. В коморі завелися миші й почали їсти крам. 
Тоді Білобородий, Безбородий і лисий сказали сторожеві: 
– Іди на базар і купи доброго кота! 
– Нащо йти на базар? – відповів Ані. – Купіть мого кота. 
– І скільки ж ти за нього хочеш? – питають купці. 
– Та не дорого,– каже Ані. – По монеті за лапу. 
Тоді Білобородий, найскупіший і найхитріший серед купців, питає: 
– А в твого кота скільки лап – чотири? 
– А скільки ж! – відказує сторож. 
– А нам і трьох досить, по лапі на кожного,– заявляє Білобородий. – Якщо кіт добрий, то він ловитиме мишей і на трьох лапах. Ось тобі три монети, і принось у комору кота. 
Ані почухав потилицю та й питає: 
– Виходить, четверта лапа в кота залишиться моєю? 
– Атож, твоєю,– згодилися жадібні купці. 
І сторож приніс у комору свого кота. Спочатку все було гаразд, кіт старанно ганяв мишей, та незабаром сталося а ним лихо. Погнався він за мишею, упав з полиці й поламав передню праву лапу. 
Пішов Ані до своїх господарів та й каже: 
– Треба лікаря кликати, кота лікувати. Хто з вас, шановні купці, дасть гроші на лікаря? 
– Я платив за передню ліву лапу,– відразу застеріг Білобородий,– Отож кіт поламав не мою лапу. 
– А я платив за задню ліву! – вигукнув Безбородий. 
– А я за задню праву! – схитрував і Лисий. 
– Виходить, кіт поламав лапу, яка належить Ані,– промовив Білобородий,– То хай наш сторож і платить лікареві! 
Так – то й так. Ані не став сперечатися. 
Узяв він кота в мішок і пішов до лікаря. Той направив котові лапу і перев’язав її. За це Ані заплатив лікареві три монети, які одержав від купців за кота. На прощання лікар сказав: 
– Поки що твій кіт поскаче на трьох лапах, а згодом і на четверту стане. 
Увечері Ані знов пішов у комору сторожувати. І кота взяв. 
А миші вже знали, що кіт поламав одну лапу. «Тепер,– вирішили вони,– його нема чого боятися». 
Бідному котові й справді було важко ганятися на трьох лапах за мишами. Скакав він, скакав, і якось ненароком зачепив хвостом свічку. Свічка впала, спалахнула пожежа, і скоро від купецької комори та краму лишився самий попіл. 
Купці як побачили, що сталося, то від жалю та жалості мало не полускалися. Прибігли до Ані й кажуть: 
– Це кіт в усьому винен. Але він належить нам чотирьом. Отож за четверту частішу наших збитків маєш ти заплатити. 
Але сторож тільки й мав багатства, що старе дготі на собі. 
Тоді Білобородий і каже: 
– Наш крам коштував тисячу рупій, і якщо ти не заплатиш четвертої частини, двісті п’ятдесят рупій, ми потягнемо тебе в суд, і тобі присудять працювати на нас до самої смерті даром! 
І купці потягли сторожа до судді. 
У судді найстарший і найхитріший з-поміж купців, Білобородий, виступив наперед і, показавши на кота я перев'язаною лапою, промовив: 
– О наймудріший і найсправедливіший! Вислухай нашу скаргу. Цей кіт перекинув свічку і влаштував пожежу. Наша комора і весь крам згоріли. А кіт належить нам чотирьом. Тепер скажи: хіба власники кота не пови нні платити за збитки порівну, кожен четверту частину?
– Повинні,– відповів суддя. 
– Тоді нехай Ані й заплатить нам свою частину – двісті п’ятдесят рупій! 
Тут суддя й питає: 
– А чого це у вашого кота перев’язана лапа? 
– Та він поламав її, коли ловив мишей, – відповідають купці. – А лікар направив її і перев’язав. 
– Лікар? – перепитав суддя. Потім звернувся до Білобородого: – І скільки ж ти заплатив лікареві? 
– Я нічого не платив. Бо кіт поламав не мою лапу. 
– А ти скільки заплатив лікареві? – питає суддя Безбородого. 
– І я нічого не платив, – відповідає той. – Я ж купував собі іншу лапу! 
– То, виходить, лікареві платив ти? – звертається суддя до Лисого. 
– Та що ви! – замахав руками Лисий. – Поламана лапа в кота належить нашому сторожеві. Він і заплатив лікарю. 
– Он воно як! – здивувався суддя. – Сторожеві, кажете? 
– Атож, оцьому,– показали купці па Ані. 
– Отже, вам інші три лапи належать? 
– Авжеж! – влад відповіли купці. 
– А кіт,– вів далі суддя,– перекинув свічку, коли бігав на трьох здорових лапах? 
– Так,– кивнули головами купці. 
– А ті здорові лапи належали вам,– міркував уголос суддя. – Виходить, кіт зробив пожежу, коли бігав на ваших лапах... Ну, то сторож нічого вам не винен! 
Почувши цей вирок, Білобородий, Безбородий та Лисий розлючено перезирнулись і подалися геть. 
А сторож Ані, задоволений справедливим вироком, узяв кота та й пішов собі додому.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: