ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Добродум і Злодум
Добродум і Злодум

Люди здавна кажуть: хто бажає лиха комусь, того самого спіткає лихо.
Жили в селі два сусіди. Першого звали Джармабудхі – тобто Той, у кого добро на думці, а другого Папабудхі – тобто Той, у кого зло на думці. Одне слово, Добродум і Злодум. 
Якось прийшов Злодум до сусіда та й каже: 
– Вичитав я в книжках, нібито людина марно проживе життя, якщо не побуває в чужих краях, не взнає чужих звичаїв і мов. 
– Я теж десь про таке чув,– відповідає Добродум. 
Зрадів Злодум і каже: 
– Коли так, нумо мандрувати по білому світу! А все, що заробимо на чужині, поділимо порівну. 
Добродум згодився. Вранці вони попрощалися з односельцями та й подалися в чужі краї. 
Довго блукали Добродум та Злодум по світу. І скрізь Добродум знаходив собі роботу, а вдячні люди годували його, вдягали й платили гроші. А Злодум повсякчас прикидався недужим і байдикував. 
Добродум заробив цілу торбу грошей. Осі, тоді Злодум і сказав: 
– Любий друже! Довго тужив я за рідним краєм, але більше не можу. Повернімося в наше село, в рідний дім. 
– Я залюбки повернути додому! – відповів Добродум,– Бо краще у злидн ях, та вдома, ніж у достатку, але на чужині.
Побалакали так і вирушили на батьківщину. 
Як підійшли до рідного села, Злодум озвався: 
– Любий друже! Є в мене до тебе прохання. Та соромно казати – боюся, що образишся. 
– Якщо ти мені товариш,– мовив Добродум,– то немає чого соромитись. Хіба ж ти замишляєш проти когось щось лихе? 
– Та ні! – вигукнув Злодум. – Ось про що я хотів тебе попросити. Соромно мені, що я вертаюся додому з порожніми кишенями, а в тебе ціла торба грошей. Сховай їх де-небудь, аби ніхто про них не знав. 
– Гаразд,– каже Добродум. – Візьмімо з торби по сто рупій кожен, а решту закопаємо отут під дубом. Щомісяця братимемо з торби по десять рупій, і нам вистачить грошей на багато років. 
І вони закопали Добродумову торбу в лісі під дубом. 
Але тієї ж ночі Злодум подався в ліс і вкрав торбу а грішми. 
По якімсь часі Добродум вирішив узяти трохи грошей. Пішов він до лісу, почав шукати торбу. Копає тут, конає там – немає грошей. Збагнувши, хто вкрав його торбу, Добродум побіг до сусіда. 
– Як же тобі не соромно!– мовив він, – Я мав тебе за товариша, та, видно, помилявся. Ти просто злодюжка! 
– Я злодюжка?! – обурено вигукнув Злодум.– Це ти вкрав мої гроші, ти! Зараз же поверни мені пів торби! 
Довго вони сперечалися, лаялися та сварилися. Нарешті пішли до судді й попросили, щоб той розсудив їх. 
А суддя й каже: 
– Ніхто нічого не знав. Тільки всемогутній бог Брахма знає, на чиєму боці правда. Доведеться випробувати вас вогнем. Я покладу кожному на долоню розпечене залізо: хто перший, не стерпівши болю, скрикне – той і злодій. 
Злодум злякався такого випробування. 
– Я маю свідка, що гроші вкрав сусід, – сказав він .– У тому дубі, під яким ми закопали гроші, живе божество; воно бачило, як уночі приходив злодій. 
– Гаразд, відповідає суддя. – Приходьте завтра вранці в ліс, там я вас і розсуджу. 
Другого дня вранці суддя й інші люди прийшли в ліс. І Добродум прийшов. Тільки Злодума нема. Суддя й каже: 
– Спробуємо і без нього взнати правду. 
Потім підійшов до дуба н питає: 
– О божество! Скажи, хто вкрав гроші – Добродум чи Злодум? 
І з дерева почувся голос: 
– Добродум! Добродум! 
Люди як почули, що дерево розмовляє, то так і поніміли а подиву й пер еляку. Навіть про Добродума забули. А той тим часом зібрав жмут сухої трави, підпалив її й кинув з другого боку дерева в дупло.
Зненацька в дуплі пролунав страшний крик, і з нього вискочив Злодум! 
Тут усі зрозуміли, що то він сховався заздалегідь у дуплі й видав себе за лісове божество. 
Суддя розгнівався і спочатку хотів був кинути Злодума в охоплене димом дупло, та потім передумав і сказав: 
– Зараз же йди додому і поверни сусідові вкрадені гроші. І знай: якщо завтра вранці я ще застану тебе в селі, то накажу повісити на цьому дубі. 
Злодій повернув Добродумові всі гроші, тоді зібрав свої пожитки й до заходу сонця вирушив із села. Хтозна, що з ним було далі. Кажуть, він знов помандрував у чужі краї. Але шлях туди лежав через джунглі, де повно злих звірів; жодній людині ще не вдавалося вийти звідти цілою. 
Так чи так, а злодій дістав по заслузі.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: