ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Добродум і Злодум
Добродум і Злодум

Люди здавна кажуть: хто бажає лиха комусь, того самого спіткає лихо.
Жили в селі два сусіди. Першого звали Джармабудхі – тобто Той, у кого добро на думці, а другого Папабудхі – тобто Той, у кого зло на думці. Одне слово, Добродум і Злодум. 
Якось прийшов Злодум до сусіда та й каже: 
– Вичитав я в книжках, нібито людина марно проживе життя, якщо не побуває в чужих краях, не взнає чужих звичаїв і мов. 
– Я теж десь про таке чув,– відповідає Добродум. 
Зрадів Злодум і каже: 
– Коли так, нумо мандрувати по білому світу! А все, що заробимо на чужині, поділимо порівну. 
Добродум згодився. Вранці вони попрощалися з односельцями та й подалися в чужі краї. 
Довго блукали Добродум та Злодум по світу. І скрізь Добродум знаходив собі роботу, а вдячні люди годували його, вдягали й платили гроші. А Злодум повсякчас прикидався недужим і байдикував. 
Добродум заробив цілу торбу грошей. Осі, тоді Злодум і сказав: 
– Любий друже! Довго тужив я за рідним краєм, але більше не можу. Повернімося в наше село, в рідний дім. 
– Я залюбки повернути додому! – відповів Добродум,– Бо краще у злидн ях, та вдома, ніж у достатку, але на чужині.
Побалакали так і вирушили на батьківщину. 
Як підійшли до рідного села, Злодум озвався: 
– Любий друже! Є в мене до тебе прохання. Та соромно казати – боюся, що образишся. 
– Якщо ти мені товариш,– мовив Добродум,– то немає чого соромитись. Хіба ж ти замишляєш проти когось щось лихе? 
– Та ні! – вигукнув Злодум. – Ось про що я хотів тебе попросити. Соромно мені, що я вертаюся додому з порожніми кишенями, а в тебе ціла торба грошей. Сховай їх де-небудь, аби ніхто про них не знав. 
– Гаразд,– каже Добродум. – Візьмімо з торби по сто рупій кожен, а решту закопаємо отут під дубом. Щомісяця братимемо з торби по десять рупій, і нам вистачить грошей на багато років. 
І вони закопали Добродумову торбу в лісі під дубом. 
Але тієї ж ночі Злодум подався в ліс і вкрав торбу а грішми. 
По якімсь часі Добродум вирішив узяти трохи грошей. Пішов він до лісу, почав шукати торбу. Копає тут, конає там – немає грошей. Збагнувши, хто вкрав його торбу, Добродум побіг до сусіда. 
– Як же тобі не соромно!– мовив він, – Я мав тебе за товариша, та, видно, помилявся. Ти просто злодюжка! 
– Я злодюжка?! – обурено вигукнув Злодум.– Це ти вкрав мої гроші, ти! Зараз же поверни мені пів торби! 
Довго вони сперечалися, лаялися та сварилися. Нарешті пішли до судді й попросили, щоб той розсудив їх. 
А суддя й каже: 
– Ніхто нічого не знав. Тільки всемогутній бог Брахма знає, на чиєму боці правда. Доведеться випробувати вас вогнем. Я покладу кожному на долоню розпечене залізо: хто перший, не стерпівши болю, скрикне – той і злодій. 
Злодум злякався такого випробування. 
– Я маю свідка, що гроші вкрав сусід, – сказав він .– У тому дубі, під яким ми закопали гроші, живе божество; воно бачило, як уночі приходив злодій. 
– Гаразд, відповідає суддя. – Приходьте завтра вранці в ліс, там я вас і розсуджу. 
Другого дня вранці суддя й інші люди прийшли в ліс. І Добродум прийшов. Тільки Злодума нема. Суддя й каже: 
– Спробуємо і без нього взнати правду. 
Потім підійшов до дуба н питає: 
– О божество! Скажи, хто вкрав гроші – Добродум чи Злодум? 
І з дерева почувся голос: 
– Добродум! Добродум! 
Люди як почули, що дерево розмовляє, то так і поніміли а подиву й пер еляку. Навіть про Добродума забули. А той тим часом зібрав жмут сухої трави, підпалив її й кинув з другого боку дерева в дупло.
Зненацька в дуплі пролунав страшний крик, і з нього вискочив Злодум! 
Тут усі зрозуміли, що то він сховався заздалегідь у дуплі й видав себе за лісове божество. 
Суддя розгнівався і спочатку хотів був кинути Злодума в охоплене димом дупло, та потім передумав і сказав: 
– Зараз же йди додому і поверни сусідові вкрадені гроші. І знай: якщо завтра вранці я ще застану тебе в селі, то накажу повісити на цьому дубі. 
Злодій повернув Добродумові всі гроші, тоді зібрав свої пожитки й до заходу сонця вирушив із села. Хтозна, що з ним було далі. Кажуть, він знов помандрував у чужі краї. Але шлях туди лежав через джунглі, де повно злих звірів; жодній людині ще не вдавалося вийти звідти цілою. 
Так чи так, а злодій дістав по заслузі.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: