ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Дивне прислів’я
Дивне прислів’я

В одному селі люди казали: де миші з’їдять чавунний казан, там ластівка вкраде семирічного хлопчика.
Правда чи ні – судіть самі. 
Якось розгулялася страшна гроза, і блискавка вдарила в хату одного працьовитого чоловіка. Все його добро згоріло, залишився тільки величезний чавунний казан – такий міцний, що навіть вогонь його не взяв. 
І ось Нандука – а того чоловіка звали Нандука – вирішив поїхати світ за очі, щоб забути про своє лихо. Зайшов він до свого сусіда Лакшмани та й каже: 
– Їду я далеко й не знаю, коли повернуся. Любий сусіде, візьми на збереження оцей казан. Більш у мене нічого немає. 
Три роки не було звісток од Нандуки. А як пішов четвертий рік, набридло йому блукати по світах, і він повернувся до рідного сала. 
Побачивши Нандуку, Лакшмана сплеснув у долоні й, ніби згорьова ний, вигукнув: 
– Ой, сусіде, сусідоньку! Велика біда спіткала нас із тобою: твій чавунний казан з'їли миші! 
Нандука, певна річ, не повірив сусідові, однак і бровою не повів. Тільки сказав: 
– Довго и блукав по світах, багато доріг стоптав, і ось тепер хочу зійти до нашої річки й здійснити обмивання. Але ж ти знаєш – у мене для цього нічого немає. Скажи синові, щоб поміг мені. Нехай принесе до річки все, що потрібно для обмивання. 
Нандука спустився до річки, вибрав на березі самотнє місце, а сусідів син приніс туди все необхідне для обмивання. 
Здійснивши обмивання, Нандука схопив сусідового сипа, пхнув його до печери, а вхід затулив величезною каменюкою. 
До свого двору Нандука повернувся так, ніби нічого й не сталося. 
Цілий день Лакшмана чекав з річки сина, а ввечері, не дочекавшись, прибіг до сусіда: 
– Нандуко, Нандуко! Де мій син? Чого він не йде додому? 
– Ой, сусіде, сусідоньку! – каже, ніби згорьований, Нандука.– Велика біда спіткала нас із тобою. Поки я здійснював обмивання, прилетіла ластівка і вкрала твого сина. 
– Ластівка вкрала сина?! – не повірив Лакшмана.– Схаменися, сусіде, що ти верзеш! Та хто тобі повірить, що ластівка може схопити семирічного хлопця й летіти з ним? Зараз же ходімо до судді! 
Нандука й не думав опиратися. 
От прийшли вони до судді. Лакшмана виступив наперед і каже: Шановний пане! Всі знають, який ти мудрий і справедливий. Тож розсуди нас. Цей брехливий чоловік каже, що ластівка вкрала мого сина. Ластівка схопила семирічного хлопця й полетіла з ним! Накажи злодієві віддати сина! 
Вислухавши Лакшману, суддя мовив до Нандуки: 
– Негайно віддай чоловікові його сина! Ти що ж – маєш нас за дурнів?! Ану відповідай! 
– Де ж я візьму того сина, коли його вкрала ластівка? – каже Нандука. 
Усі, хто чув їхню розмову, обурились: 
– Та що він вигадує! Хіба ж ластівка підніме такого великого хлопця? Бути цього не може! 
А Нандука всміхнувся й каже: 
– Де миші з’їдять чавунний казан, там і ластівка вкраде семирічного хлопця. Він розповів судді, як колись покинув у сусіда чавунний казан і що з того вийшло. 
Суддя засміявся й мовив: 
– Лакшмано, поверни Нандуці казан, а ти, Нандуко, віддай Лакшмані сина. Помиріться й не сваріться більше. 
Так сусіди і зробили. 
Відтоді в селі й кажуть: де миші з’їдять чавунний казан, там ластівка вкраде семирічного хлопчика!



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: