ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Дивне прислів’я
Дивне прислів’я

В одному селі люди казали: де миші з’їдять чавунний казан, там ластівка вкраде семирічного хлопчика.
Правда чи ні – судіть самі. 
Якось розгулялася страшна гроза, і блискавка вдарила в хату одного працьовитого чоловіка. Все його добро згоріло, залишився тільки величезний чавунний казан – такий міцний, що навіть вогонь його не взяв. 
І ось Нандука – а того чоловіка звали Нандука – вирішив поїхати світ за очі, щоб забути про своє лихо. Зайшов він до свого сусіда Лакшмани та й каже: 
– Їду я далеко й не знаю, коли повернуся. Любий сусіде, візьми на збереження оцей казан. Більш у мене нічого немає. 
Три роки не було звісток од Нандуки. А як пішов четвертий рік, набридло йому блукати по світах, і він повернувся до рідного сала. 
Побачивши Нандуку, Лакшмана сплеснув у долоні й, ніби згорьова ний, вигукнув: 
– Ой, сусіде, сусідоньку! Велика біда спіткала нас із тобою: твій чавунний казан з'їли миші! 
Нандука, певна річ, не повірив сусідові, однак і бровою не повів. Тільки сказав: 
– Довго и блукав по світах, багато доріг стоптав, і ось тепер хочу зійти до нашої річки й здійснити обмивання. Але ж ти знаєш – у мене для цього нічого немає. Скажи синові, щоб поміг мені. Нехай принесе до річки все, що потрібно для обмивання. 
Нандука спустився до річки, вибрав на березі самотнє місце, а сусідів син приніс туди все необхідне для обмивання. 
Здійснивши обмивання, Нандука схопив сусідового сипа, пхнув його до печери, а вхід затулив величезною каменюкою. 
До свого двору Нандука повернувся так, ніби нічого й не сталося. 
Цілий день Лакшмана чекав з річки сина, а ввечері, не дочекавшись, прибіг до сусіда: 
– Нандуко, Нандуко! Де мій син? Чого він не йде додому? 
– Ой, сусіде, сусідоньку! – каже, ніби згорьований, Нандука.– Велика біда спіткала нас із тобою. Поки я здійснював обмивання, прилетіла ластівка і вкрала твого сина. 
– Ластівка вкрала сина?! – не повірив Лакшмана.– Схаменися, сусіде, що ти верзеш! Та хто тобі повірить, що ластівка може схопити семирічного хлопця й летіти з ним? Зараз же ходімо до судді! 
Нандука й не думав опиратися. 
От прийшли вони до судді. Лакшмана виступив наперед і каже: Шановний пане! Всі знають, який ти мудрий і справедливий. Тож розсуди нас. Цей брехливий чоловік каже, що ластівка вкрала мого сина. Ластівка схопила семирічного хлопця й полетіла з ним! Накажи злодієві віддати сина! 
Вислухавши Лакшману, суддя мовив до Нандуки: 
– Негайно віддай чоловікові його сина! Ти що ж – маєш нас за дурнів?! Ану відповідай! 
– Де ж я візьму того сина, коли його вкрала ластівка? – каже Нандука. 
Усі, хто чув їхню розмову, обурились: 
– Та що він вигадує! Хіба ж ластівка підніме такого великого хлопця? Бути цього не може! 
А Нандука всміхнувся й каже: 
– Де миші з’їдять чавунний казан, там і ластівка вкраде семирічного хлопця. Він розповів судді, як колись покинув у сусіда чавунний казан і що з того вийшло. 
Суддя засміявся й мовив: 
– Лакшмано, поверни Нандуці казан, а ти, Нандуко, віддай Лакшмані сина. Помиріться й не сваріться більше. 
Так сусіди і зробили. 
Відтоді в селі й кажуть: де миші з’їдять чавунний казан, там ластівка вкраде семирічного хлопчика!



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: