ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Кмітливий дроворуб
Кмітливий дроворуб

Жив у селі, край дрімучого лісу, дроворуб. Щодня ходив він у ліс, набирав в’язку дров, завдавав її собі на спішу й ніс до ближчого містечка продавати. Що виручав за дрова, тим і перебивався з дружиною, бо нікого більше в нього не було – ні дітей, ні батьків, ні сестер, ні братів. Харчами та одежею не перебирав, задовольнявся тим, що мав, і так собі жив.
Але серед дроворубових сусідів були такі, яким здавалося, що дроворуб і його дружина живуть надто вже тихо та мирно: тож і почали вони їм дошкуляти, де тільки могли. 
Якось дроворуб подався в ліс. Виліз на дерево, щоб нарубати сухих гілок, і зненацька глянув униз. Глянув – і очам своїм не повірив: між корінням дерева лежала велика перлина. 
«Звідки вона тут узялася? – здивувався дроворуб. – Ану ж подивлюся, що воно буде далі». 
Дроворуб принишк, вряди-годи позираючи вниз, на могутня коріння. Чекати довелося недовго. З нірки вискочила мишка й поклала біля перлини іще одну, а тоді знову шмигнула в нірку. 
«Еге, там, певно, цілий скарб схований!» – промайнуло в голові у дроворуба. Він зліз на землю, розкопав мишачу нірку й побачив купу золота та самоцвітів. Забувши про свої дрова, він мерщій побіг додому й розповів про щасливу знахідку дружині. 
– Тільки ж дивись мені, – додав дроворуб, – нікому жодним словом не прохопися про папі скарб! 
Дружина пообіцяла, що нікому не скаже, але терпцю їй стало не надовго, і вона поділилася радістю з сусідкою. 
Дроворуб, дізнавшись про це, розлютився, але потім заспокоївся й став думати-гадати, чим тут можна зарадити. Нарешті надумався. 
Опівночі він вирушив у ліс, розкидав навколо дерева трохи монет та коштовностей, трохи понавішував на гілля, а в ставок неподалік укинув два великих глеки. Потім повернувся додому, а щойно зайнявся ранок, повів дружину в ліс показати свої скарби. 
– Поглянь-но, – мовив він, – не інакше, як уночі випав золотий дощ. 1 на землі золото, і па дереві поначіплялось!.. 
Дружина неабияк здивувалася, але, побачивши, що на гіллі висять золоті монети, таки повірила, що вночі пройшов золотий дощ. 
– О, диви! – знову вигукнув дроворуб. – Ще й глеки в ставку ростуть! Та такі великі! 
Дружина втупилася в воду – і справді, там стояло два великих глеки. 
Дроворуб з дружиною позбирали золоті монети й коштовності і повернулися додому. 
А тим часом дружина торговця розповіла своєму чоловікові, що їхній сусід дроворуб знайшов у лісі скарб. Торговець побіг до царя Й розповів про дроворуба і його знахідку. Цар звелів привести дроворуба та його дружину і кинути у в'язницю. А наступного дня дроворуб постав перед царем. 
– Признавайся! – звелів цар. – Ти справді знайшов у лісі неоціненний скарб? Так чи ні? 
– О, царю! – смиренно мовив дроворуб. – Вас підманули, не інакше! Хіба ж можу я, вага покірний слуга, брехати вам? 
– Гей! – гукнув цар сторожу. – Прив’яжіть дроворуба до стовпа і приведіть його дружину. Коли вона підтвердить, що він таки знайшов скарб, ми скараємо цього брехуна на смерть! 
Дроворуба прив’язали до стовпа, а дружину привели до царя. 
– Дивись мені, – суворо попередив цар, – не думай брехати! Це правда, що твій чоловік знайшов скарб? 
– Свята правда, пресвітлий царю! – злякано відповіла жінка. – Знайшов мій чоловік скарб! Це сталося вчора, після того, як пройшов золотий дощ, після того, як у воді повиростали великі-превеликі глеки!.. 
– Що?! – сердито вигукнув цар. – Який золотий дощ? Які глеки повиростали у воді? Чи ти при своєму розумі, жінко? Що ти верзеш? 
– Правду вам кажу, достославний царю! – наполягала дружина дроворуба. – Так усе й було, як кажу! 
Женіть їх обох з палацу у три шиї! – аж почервонів від люті цар. – Ця жінка, певно, зовсім зсунулася з глузду! 
– Таки правда ваша, царю! – погодився перший радник царя. – Вона не при своєму розумі! 
– Слід було раніше про це здогадатися! – невдоволено буркнув цар. 
Повернувся та й пішов у свої царські покої.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: