ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Жадібність до добра не доведе
Жадібність до добра не доведе

В одному селі над морем жив селянин, такий завидющий, такий жадібний, що годі іншого такого пошукати. Якось заманулося йому кокосових горіхів; узяв він рупію й подався на базар. Зайшов до першої-ліпшої крамнички та й питає продавця:
– А почім твої горіхи? 
– По чотири ани, – відповів той. 
– А ти часом не знаєш, де є дешевші горіхи? 
– Он поруч, у сусідній крамничці. Там вони по три ани. 
Скнара зрадів і побіг туди, але й там передумав купувати, бо хотілося знайти ще дешевші горіхи. Він довго тинявся но базару, аж поки здибав крамничку, де горіхи продавалися по одній ані. 
– А скажи-но, друже, – мовив скнара до продавця, – чи не дають десь тут кокосових горіхів задарма? А то жаль усе-таки витрачати на них свої кровні гроші! 
– А он, бачиш, на березі моря ростуть кокосові пальми? Іди й рви собі тих горіхів, скільки душа забажав, – відповів продавець, – От і будуть вони тобі задарма! 
Невимовно зрадівши, скнара помчав на берег моря, знайшов найвищу кокосову пальму, заліз на самісінький вершечок і вчепився в найбільший кокосовий горіх. Щосили тягне його до себе, але той тримається міцно: не зірвеш. Скнара напружився й ще раз смикнув горіх до себе. Знову не зірвав, зате зірвався з гілки сам і завис у повітрі, вчепившись у кокосовий горіх. 
На щастя, неподалік погонич саме вів слона, і скнара гукнув до нього: 
– Заради всього святого, врятуй мене! Підведи сюди свого слона, стань йому на спину й зніми мене! Я дам тобі за це аж десять рупій! 
Погонич підвів під пальму слона, заліз йому на спину і вже хотів зняти скнару, як слон зненацька рушив з місця. Погонич ухопився за ноги скнари – і вони обоє зависли в повітрі над морем. 
– Благаю тебе, міцніше тримайся, не відпускай горіха! – розпачливо гукав погонич. – Я тобі дам цілу сотню рупій! 
Почувши це, скнара знетямився а радості. «Ого, – подумав він, – ото матиму грошей! Та це ж сотні й тисячі кокосових горіхів! А я чогось учепився в нещасний один-однісінький горіх! Нащо він мені, та ще й такий нікудишній!» 
Подумав так скнара, і пальці його самі собою розтиснулися. Обоє – скнара та погонич – полетіли вниз і шубовснули в море. 
Так вони й потонули, бо жадібність ніколи до добра не доводить.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: