ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Хто про себе багато дбає…
Хто про себе багато дбає…

Один раджа хоч і був молодий, але дуже часто хворів. Покликав він якось свого візира та Й питає:
– І чого це я так часто нездужаю? Бережу себе як можу, завжди тепло вдягаюся, їм смачно, в негоду з дому не виходжу... І все марно! Нема такого дня, щоб я не застудився. То кашляю, то мене лихоманить і трясе, то ще щось... Чого б це? 
– Хто про себе багато дбає, той клопіт має,– мудро відповів візир.– Як не віриш, я тобі це доведу. 
І візир попросив раджу піти а ним за місто. 
В полі зустріли вони пастуха. Цілий день той, одягнений сяк-так, пас худобу просто неба, мок під дощем, мучився від спеки й холоду, їв тільки черствий хліб, запиваючи джерельною водою, а ночував у курені з гілок та листя. 
От візир і каже раджі: 
– Бачиш, як живе цей пастух, як він бідує?! А спитай його, чи часто він хворіє. 
Раджа послухався ради. Розпитався в пастуха, чи той часто застуджується, чи трясе його й лихоманить, чи ломить у крижах. 
– Ніщо мене не трясе й не ломить! – засміявся пастух.– До спеки й холоду я, пане, змалечку звик. Тим-то мене тепер нічого й не бере. 
Дуже здивувався володар і каже до візира: 
– Цей пастух, мабуть, незвичайний чоловік. Він такий здоровий і міцний, що йому не страшні ні спека, ні холод. 
– Поживемо – побачимо,– відповів візир. 
І запропонував раджі запросити пастуха пожити в них у палаці. 
Раджа згодився. 
Став пастух жити в царському палаці. Слуги коло нього ходили, як коло малої дитини, добре вдягали, смачно годували, в спеку і в холод не давали виходити на вулицю, пильнували, щоб пастуха не протягло і щоб він не промочив у дощ ніг. Одне слово, очей з нього не спускали. 
Так минуло кілька місяців. 
Якось візир наказав добре полити кам'яний двір холодною водою й привести пастуха. 
Пастуха залишили у дворі на цілий вечір, і він промочив собі ноги. Життя в царському палаці його зманіжило, і він занедужав. 
Довго хворів пастух, ледве видужав. Став худий, блідий і змарнілий. Побачив його в палаці раджа – і очам своїм не повірив. Йому розповіли, що приключилося з пастухом. 
Замислився раджа. «Промочив ноги й отак перехворів? – дивувався він.– Невже такий міцний чоловік міг застудитися в мокрому дворі?» 
– Дозволь тобі нагадати, володарю,– сказав візир,–що цей чоловік, колишній пастух, кілька місяців жив тут, як справжній раджа. Від холоду й вологи він одвик. Тепер ти й сам бачиш: ніщо не дається даром. Той, хто живе багатим життям, рідко буває здоровий. Зате вбоге, тяжке життя часто дає людині міцне здоров’я. Навряд чи пастух схоче лишатися у нас далі. Ні, він повернеться в поле. За все треба платити, а мати все не можна. Тож доводиться вибирати. В тебе ось – багатство й слабість, в нього – злидні й здоров'я. Ти боїшся покинути багатство, щоб стати здоровим. То, може, пастух вибере здоров’я? 
Так воно й сталося. Пастух знехтував розкішним життям у царському палаці задля тяжкого, проте здорового життя в полі.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: