ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Хто про себе багато дбає…
Хто про себе багато дбає…

Один раджа хоч і був молодий, але дуже часто хворів. Покликав він якось свого візира та Й питає:
– І чого це я так часто нездужаю? Бережу себе як можу, завжди тепло вдягаюся, їм смачно, в негоду з дому не виходжу... І все марно! Нема такого дня, щоб я не застудився. То кашляю, то мене лихоманить і трясе, то ще щось... Чого б це? 
– Хто про себе багато дбає, той клопіт має,– мудро відповів візир.– Як не віриш, я тобі це доведу. 
І візир попросив раджу піти а ним за місто. 
В полі зустріли вони пастуха. Цілий день той, одягнений сяк-так, пас худобу просто неба, мок під дощем, мучився від спеки й холоду, їв тільки черствий хліб, запиваючи джерельною водою, а ночував у курені з гілок та листя. 
От візир і каже раджі: 
– Бачиш, як живе цей пастух, як він бідує?! А спитай його, чи часто він хворіє. 
Раджа послухався ради. Розпитався в пастуха, чи той часто застуджується, чи трясе його й лихоманить, чи ломить у крижах. 
– Ніщо мене не трясе й не ломить! – засміявся пастух.– До спеки й холоду я, пане, змалечку звик. Тим-то мене тепер нічого й не бере. 
Дуже здивувався володар і каже до візира: 
– Цей пастух, мабуть, незвичайний чоловік. Він такий здоровий і міцний, що йому не страшні ні спека, ні холод. 
– Поживемо – побачимо,– відповів візир. 
І запропонував раджі запросити пастуха пожити в них у палаці. 
Раджа згодився. 
Став пастух жити в царському палаці. Слуги коло нього ходили, як коло малої дитини, добре вдягали, смачно годували, в спеку і в холод не давали виходити на вулицю, пильнували, щоб пастуха не протягло і щоб він не промочив у дощ ніг. Одне слово, очей з нього не спускали. 
Так минуло кілька місяців. 
Якось візир наказав добре полити кам'яний двір холодною водою й привести пастуха. 
Пастуха залишили у дворі на цілий вечір, і він промочив собі ноги. Життя в царському палаці його зманіжило, і він занедужав. 
Довго хворів пастух, ледве видужав. Став худий, блідий і змарнілий. Побачив його в палаці раджа – і очам своїм не повірив. Йому розповіли, що приключилося з пастухом. 
Замислився раджа. «Промочив ноги й отак перехворів? – дивувався він.– Невже такий міцний чоловік міг застудитися в мокрому дворі?» 
– Дозволь тобі нагадати, володарю,– сказав візир,–що цей чоловік, колишній пастух, кілька місяців жив тут, як справжній раджа. Від холоду й вологи він одвик. Тепер ти й сам бачиш: ніщо не дається даром. Той, хто живе багатим життям, рідко буває здоровий. Зате вбоге, тяжке життя часто дає людині міцне здоров’я. Навряд чи пастух схоче лишатися у нас далі. Ні, він повернеться в поле. За все треба платити, а мати все не можна. Тож доводиться вибирати. В тебе ось – багатство й слабість, в нього – злидні й здоров'я. Ти боїшся покинути багатство, щоб стати здоровим. То, може, пастух вибере здоров’я? 
Так воно й сталося. Пастух знехтував розкішним життям у царському палаці задля тяжкого, проте здорового життя в полі.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: