ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Хлопчина-посол
Хлопчина-посол

Хан Джанибек, підступний і марнославний, вирішив розпочати війну проти Султанмамита і став задиратись до нього.
Якось прислав джигіта, вимагаючи, щоб йому заплатили за сорок понівечених кобилиць.
– Не заплатиш – ставай до бою, – повторив той джигіт слова Джанибека.
Нерішучий та боязкий Султанмамит завагався, що йому робити – платити чи воювати – і щодня скликав людей на раду.
Якось до такої ради під’їхав на гнідому жеребчику бідненько одягнений хлопчина.
Розгнівався хан Султанмамит:
– Що тут робити таким хлопчикам? Тільки рота роззявляти й слухати! Геть звідси, геть, шмаркачу!
– Іде – не знає, де йому стати, стане – не знає, куди рушати, а взявся над людьми панувати! – гукнув хлопчина й пришпорив коня.
Ще дужче розгнівався Султанмамит і звелів хлопчині повернутися назад.
– Коли ти такий меткий дотепник – поговори з перекотиполем,– глузливо мовив хан.
Хлопчина трохи проскакав услід за перекотиполем і скоро повернувся.
– Перекотиполе мені сказало: «Вітер повіє – біжу, в яму впаду – лежу. А Султанмамиту нічого робити, він і посилає зі мною говорити»,– каже ханові хлопчик.
Розлютився Султанмамит і хотів зітнути хлопцеві голову.
– Гнів – поганий порадник, хане, – зупинили його аксакали.– Цього разу віддай хлопцеву голову нам: цей джигіт ще колись послужить країні.
Охолов трохи хан і сховав у піхви меча. А хлопчина питається у людей:
– І що це за клопіт у вас такий, що вже три дні раду радите і ніяк не домовитеся?
Почув хлопчина про зазіхання хана Джанибека й каже:
– Відправте мене до нього послом. Спорядіть у дорогу високого верблюда й сивобородого цапа.
Порадилися люди, приготували все, що треба, й вирядили хлопчину до Джанибека.
От приїхав з цапом у поводу хлопчина-посол верхи на верблюді в ханський двір.
Джанибекові це не сподобалось.
– Звідки їдеш, хлопче? – питається він.
– Я посол із аїлу Султанмамита, – не зупиняючись, каже хлопчик.
– Ех ти, нещасне дитя. Чи в аїлі немає нікого більшого? – насміхається з хлопчини хан.
– Якщо я здаюся тобі замалим, то поговори собі з цим верблюдом. Він у нашому аїлі найбільший, – відповів хлопчина й скочив з верблюда.
– Шибенику, я питаю тебе, чи немає в аїлі білобородих, старших за тебе?
– Хочеш бачити білобородого – ось тобі цап, поговори з ним. Він у нас в аїлі найстаріший.– І хлопчина спустив старого козла.– А захочеш побачити мудру людину – ось тобі я, говори зі мною.
Смілива й розумна мова хлопчини припала до серця Джанибекові.
– Оце так джигіт, от так шибеник. Гаразд, я прощаю вам усе,– мовив хан молодому послові.
Так своєю відвагою, розумом, кмітливістю хлопчина врятував од ворога рідний аїл.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: