ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Доброзичливець та Зловмисник
Доброзичливець та Зловмисник

Якось вирушили в дорогу Доброзичливець та Зловмисник. Довго подорожували вони, і вийшли у них припаси. От і каже Зловмисник Доброзичливцю:
– Ми з’їли всі припаси. Щоб не вмерти з голоду, заріжмо твого коня. А з’їмо це м’ясо, заріжемо й мого.
Погодився Доброзичливець. Зарізали вони його коня й рушили далі. Та через деякий час скінчилося й це м’ясо.
– Ой голодний я, друже. Вмираю з голоду! – знову каже Зловмисник. – Зроби добре діло ще раз: дай мені з’їсти твої очі. Тоді я заріжу свого коня й віддам тобі свої очі.
Погодився й на це Доброзичливець, а Зловмисник штовхнув потім його в глибокий яр і поскакав собі далі.
Поблукав Доброзичливець по яру, надибав якусь печеру й ліг у ній відпочити. А тим часом і ніч зайшла. І зібрались у яру на таємну розмову тигр, барс та вовк.
От і каже вовк:
– Недалеко звідси пасуть велику отару. Я пастухів не боюся. Та є в них страшний сірий собака. Жовч у цього собаки – ліки від усіх хвороб, вони й мертвого піднімуть.
– А у верхів’ї цього яру на одному з горбів лежить золотий зливок завбільшки з кінську голову,– каже тигр.– Той, хто на нього гляне, стане хоробрим і дужим.
– Що ж, і я розкажу таємницю, коли ви розказали свої, – каже барс.– По дну цього яру тече струмок. Сліпий, що вмиється його водою, одразу ж прозріє. Може, й ця таємниця вам колись знадобиться.
Поговорили звірі собі та й розійшлися. Доброзичливець, що був недалеко і чув усю їхню розмову, одразу ж вирушив шукати той струмок. Знайшовши, вмився його водою і одразу ж прозрів. Зрадів Доброзичливець і пішов по золото. Зливок, завбільшки з кінську голову, відніс пастухам і купив у них сірого собаку. Так він здобув собачу жовч, висушив її, сховав ті ліки од усіх хвороб у шкіряну торбинку й вирушив собі далі.
Йшов та йшов Доброзичливець, коли бачить велике місто. В цьому місті довго хворіла ханова дочка. Хан оголосив: «Тому, хто врятує мою дочку, віддам її за дружину». Прийшов Доброзичливець до ханського палацу, розтер у піалі собачу жовч і подав її хановій дочці. Випила дівчина дивні ліки й одразу ж одужала. Доброзичливець оженився на ній і отримав від хана частину ханства.
Якось зустрів Доброзичливця Зловмисник та й питає його:
– Як тобі пощастило розбагатіти?
Доброзичливець усміхнувся:
– Завдяки тобі, друже. Якби не ти, не мати б мені багатства. Але зробити це не просто. Ти сховайся в печеру в тому ж яру, де колись ховався я.
Зрадів Зловмисник. Знайшов він печеру в тому ж яру й заховався там.
Уночі знов зібрались на таємну розмову в яру тигр, барс та вовк.
– Немає вже біля отари злющого сірого собаки, – радісно каже вовк.
– А у мене не стало золота. Хто його взяв – не знаю,– журиться тигр.
– Тут щось не так,– озвався й барс.– Не інакше – хтось підслухав нас. Може, й сьогодні підслуховує. Анумо огляньмо все навкруги.
Глянули звірі, аж у печері сидить чоловік. Схопили вони Зловмисника... А Доброзичливець живе ще й донині...



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: