ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Як Алдар-Косе наймитів частував
Як Алдар-Косе наймитів частував

Одного разу довелося Алдар-Косе наймитувати у бая.
– Як живеться? – запитував він в інших наймитів.
– Та так собі,– відповідають вони, – геть забули, який запах у м’яса.
– Не вішайте носа, нагодую вас м’ясом за рахунок бая.
Наймити похитали головами:
– Не звертайся з проханням у юрту, в якій ніколи не буває гостей, – так кажуть люди.
– А я й не збираюся просити. Сам дасть.
– Що ти знову задумав, шибенику?
– Не подме вітер – не сколихнеться очерет, – ухильно відповів Алдар-Косе.
Того ж дня – невідомо, як і чому – кращий баран із байської отари впав у яму й зламав ногу. Бай схопився за голову:
– Ой, Алдар-Косе, гине мій баран! Що робити?
– Приріж його швидше! – радить наймит.
– Але ж шкода: на одного барана отара поменшає... – насупився бай.
– Що ж, коли шкода різати, хай собі здихає, – преспокійно каже Алдар-Косе.
Нічого не вдієш, зарізав бай барана й наказує:
– Віднеси баранячу тушу на базар і продай якомога дорожче.
Узяв Алдар-Косе тушу на плечі й поплентався на базар. Ходить там і викрикує:
– Агов, добродії! Продаю за червінець дохлого барана! Купляйте!
Сміються люди:
– О ні, Алдар-Косе, цього разу ти вже нікого не обдуриш.
Нам не потрібен твій дохлий баран. Тягни його туди, звідки приніс.
Алдар-Косе до душі такі слова.
Повернувся він до бая і, обтираючи рукавом піт, каже:
– Доведеться нам самим їсти це м’ясо. Ніхто не купляє барана. Даремно я тягав його. Не потрібен, кажуть, нікому...
Бай не повірив наймитові:
– Чому не потрібен! Такий чудовий баран! Такий жирний баран! Ти все брешеш, Алдар-Косе! Ходімо завтра разом продавати.
Рано-вранці пішли вони вдвох на базар. Бай кричить:
– Агов, добродії! Купляйте барана! Кому треба баран?
А Алдар-Косе підтягує:
– Купляйте вчорашнього барана! Це той самий баран! Беріть за червінець вчорашнього барана!
Тут уже люди не стерпіли:
– Ану, йдіть геть звідси, негідники! І півкопійки вам не дамо! Їжте самі свою баранину!
Змушені були вони піти геть з базару.
– Що будемо робити далі? – запитує Алдар-Косе. – З’їмо м’ясо чи викинемо його у яр вовкам?
– Дай подумати, друже, дай подумати, – засмучено відказує бай.
І ось зібрав він у своїй юрті всіх наймитів і каже:
– Пастухи, хтось розносить чутки, буцімто я зла, жадібна людина. Хай аллах покарає базік за такий наклеп. Сьогодні ви побачите, який у вас щедрий хазяїн. Хочу вас почастувати на славу. Найкращого, найжирнішого барана не шкодую для вас. Вари, Алдар-Косе, барана! Тільки з умовою: тверде в казані - моє, решта – ваша.
Перезирнулись наймити, розвели руками, нічого не сказали у відповідь. Хай і так: коли нема надії на м’ясо, то й відвар непогана їжа.
А Алдар-Косе вже робить своє: палає вогнище, кипить вода в казані, вариться бараняча туша. І так довго варив Алдар-Косе м’ясо, що бай занепокоївся:
– Коли вже буде обід, Алдар-Косе?
– Скоро, скоро вже, баю!
Коли м’ясо розварилося так, що навіть від кісток відпало, Алдар-Косе каже хазяїну:
– Повтори, баю, що твоє в казані?
– Тверде! Тверде! – заметушився бай.
– Ось усе тверде! – викладає Алдар-Косе баю голі кістки.– А решта нам.
Усілися наймити навколо казана і стали їсти. Бай посинів від злості, а вони усміхаються. Наївшись баранини, втерли вуса й сказали разом:
– Дякуємо тобі, Алдар-Косе, за частування!



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: