ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Нікудишній коваль
Нікудишній коваль

Один чоловік послав свого сина на три роки до коваля вчитися ремесла.
Через деякий час прийшов батько поглянути, як син учиться, і застав його за тяжкою роботою. Розсердився старий і почав сваритися з ковалем:
– Я привів сюди свого сина не наймитувати, а вчитись і за це плачу тобі гроші!
– Ну, тоді хай дивиться, як треба усе робити,– відповів коваль,– а через три роки побачиш, чого він навчиться.
Поставив коваль для свого учня ліжко, і хлопець, лежачи, дивився, як коваль працює.
Минуло три роки. Прийшов батько забрати сина й питає:
– Чи навчився він тепер ремесла?
– Атож! – запевнив коваль.
– Ну, тоді годі тринькати гроші,– зрадів батько і пішов із сином додому. Скрізь він хвалився сином-ковалем.
Батьковому братові хотілося побачити, чого навчився племінник, і він попрохав його викувати дві сохи, пообіцявши за гарну роботу добре заплатити. Дядько дав заліза і спитав, скільки треба вугілля.
– Чотири пуди,– сказав майстровий.
Дядько витріщив очі і подумав: «Видно, добре його навчили!», та мовчки дав паливо.
До сніданку кував хлопець, але соха не виходила.
Прийшов дядько поглянути, що племінник викував. Побачивши, як той гамселить молотом, спитав:
– Скоро соха вийде?
– Вийде, але не соха,– відповів племінник,– коли хочете, зроблю вам добрячу косу.
– Та роби вже косу!
Вже й обід минув, а хлопець усе кував. Прийшов дядько поглянути, яка там коса, і побачив, що заліза вже мало, а коваль усе гепає по кувадлу.
– Де ж коса, чи вже готова? – спитав дядько.
– Ні, не вийде й коси. Але якщо хочете, зроблю хорошого ножа.
– Ну, то змайструй ножа!
Хлопець роздмухав міхом великий вогонь, розпік рештки заліза і заходився знову кувати.
Ввечері дядько знову завітав до кузні, але ніж так і не був готовий.
– Ніж не вийде,– сказав коваль,– та якщо хочете, я зроблю вам такий пшик, якого ви ще не бачили!
– То зроби хоч пшик, коли нічого іншого не вмієш,– погодився дядько.
Хлопець зібрав докупи решту залізяччя, кинув у воду – а вона пш-ш-шик!
– Ну як, хороший був пшик? – запитав племінник.
– Хвацько! – похвалив дядько.– А скільки ж тобі за роботу?
– Дайте мені п’ятдесят, це для вас небагато.
– Твоя правда, – мовив дядько, – п’ятдесят ти одержиш.
І всипав ковалику п’ятдесят різок.
Дізнався батько про «успіхи» сина та й віддав його знову до коваля вже по-справжньому вчитися ремесла.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: