ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Ворон Митихлюк і євражка Сікіхак
Ворон Митихлюк і євражка Сікіхак

Одного разу євражці захотілося джерельної води. А струмочок протікав далеко від нірки – поки туди дійшла, поки водички попила, прилетів здоровенний ворон Митихлюк, сів біля євражчиного житла, вхід до нього хвостом закрив. Повернулася Сікіхак – додому потрапити не може. Тоді вона підійшла до непроханого гостя та й каже:
– Посунься, я в нірку зайду.
– Не пущу, – грубим голосом відповідає Митихлюк,– віднині я тут господар.
Просила Сікіхак ворона, а той у відповідь тільки голосно каркає, дзьобом клацає, до нірки не пускає.
«Ну,– думає собі євражка,– не хочеш піти добром, я тебе хитрощами прожену».
– Гаразд, – звертається вона до ворона, – сиди тут, а щоб тобі не було скучно, я заграю і пісеньку заспіваю.
Збігала принесла стару лопатку нерпи, узяла сухеньке реберце, та й ну постукувати ним по лопатці, наче по бубну, ще й приспівує:
Кон-когглюн, кон-когглюн.
Повіки примруж, очки заплющ,
Праву ніжку одстав,
Трохи й ліву відсунь,
Наче від дужого ворога Відступи на два кроки...
Кон-когглюн, кон-когглюн,
Ліву ніжку одстав.
Трохи й праву одсунь,
А щоб тобі не було біди,
Ти трохи набік одійди.
Митихлюк слухав пісеньку і, наче за командою, усе виконував, поки не відійшов далеко од входу в євражчино житло. А євражці цього тільки й треба: шасть! – і вскочила в нірку. Ворон ледве встиг схопити її за пухнастий хвостик. Той одірвався – так з хвостиком у дзьобі ворон і полетів. Пішла Сікіхак до ворона додому та й просить:
– Оддай мені хвостик, а я тобі – смачний викуп.
– А що саме? – поцікавився Митихлюк.
– Оленячі очі дістану.
Погодився ворон і віддав євражці хвостик. «Яка мені з нього користь?» – подумав.
Зраділа Сікіхак, прибігла до струмочка, назбирала там круглих камінців, принесла додому і заходилася «очі» майструвати. Ще раніше вона збиралася шити дощови- чок і припасла моржеві кишки. Отож євражка відрізала од кишок шматочок, обгорнула камінці – от і готові улюблені ласощі ворона.
Коли трохи стемніло, Сікіхак принесла воронові обіцяний викуп – гостинець, а сама сховалася неподалік у траві та й дивиться.
Митихлюк жадібно накинувся на ласощі, ударив дзьобом, а той і зламався. Озирнувся ворон довкола, знайшов міцну травинку, зірвав її, сів на камінь та й плаче:
Дзьобок ти мій, зубок ти мій,
Обв’яжу тебе травою,
Однесу тебе додому.
Поможи, трава-соломко,
Зростись, ранко-поломко!
Віднині кину я погану звичку – Євражку кривдить невеличку!
Тепер у тундрі усе гаразд: і Митихлюк здоровий, і Сікіхак з хвостиком.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: