ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Як звірі приятелювали
Як звірі приятелювали

Здибалися якось ведмідь, вовк і лисиця та й бідкаються, що часто й густо їм доводиться без вечері засинати. Ото й умовилися: що вполюють, порівну ділити. Домовилися та й заприятелювали.
По якімось часі подалися всі троє полювати. Коли це біжить сарна. Упіймали вони її, скрутили в’язи, посідали в холодочку та й нум ділитися.
От ведмідь і загадує вовкові, щоб ділив. Той і почав:
– Голову тобі, бо ти – пан наш і голова всьому, ніжки – лисичці, бо любить вона бігати, а...
Не встиг вовк і добалакати, як ведмідь його гуп по довбешці, аж луна в горах пішла. А ведмідь повернувся до лисиці й каже:
А тепер, лиско, діли ти!
Хитра лиска задзявкотіла:
– Голову, ведмедику, тобі, бо ти наш господар, і серединку тобі, бо хто ж, як не ти, дбає про нас, мов татуньо, та й ноги тобі, бо кожен твій крок тільки для того й є, аби ми гараздували.
– Отак, отак, лиско! Дуже славно, дуже мудро. Хто це тебе й навчив! – вигукнув ведмідь.
– Ти щойно так втелющив вовкові, що куди було й не навчитися,– відповіла лисичка.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: