ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Зайчиха та зайченята
Зайчиха та зайченята

Була собі зайчиха і мала п’ятеро зайчаток. І все б нічого, так у березні такі морози прикрутили, що несила та й годі. Стара зайчиха і сюди, і туди, то казки почне розповідати малечі, то згадає лицарську звитягу славних прадідів, усе хоче якось нагріти діток, А ті поскручувалися та тільки щуляться.
Тоді зайчиха повела свій виводок трохи поплигати. Отак тупцяли вони, тупцяли та й побачили, як десь аж ген-ген вогонь горить. Ото зайчиха на задні лапи сіла, а передніми почала вертіти перед себе, буцім гріє.
От зайчата й питають її:
– Що ти робиш, мамо?
– Хіба не бачите, лапи грію, – одказує та.
Тоді одне зайченя, що було чи й не хитріше, ніж мати, трісь себе лапкою по оку.
– Що ти, синку, робиш? – здивувалась мати.
– Та це, ненько, іскра впала в око,– каже мале,– то припекла дуже.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: