ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Правда і брехня
Правда і брехня

Був собі один чоловік – брехло несусвітнє. Усе життя
тільки те й робив, що інших обдурював та обкрадав. Зненавиділи селяни його, не те що в гості кликати, а й вітатися соромилися.
Бачить брехун, немає йому життя в селі, узяв свою бурку та й подався світ за очі. Дев’ять днів ішов і дев’ять ночей, дев’ять гір перейшов. Аж присмерком приходить він в одне село. А саме такий дощ уперіщив, що змок брехун до нитки. Ото прикинувся сліпим та й стукає до одного селянина:
– Чи не пустите незрячого переночувати?
А той селянин був правдивий, за своє життя й разу не збрехав. Як побачив сліпого, одразу ж запросив до господи. Його дружина принесла новий одяг, а мокрий випрала і повісила сушитися. Повітали гостя та й поклали в шовкову постіль.
Полягали й самі спати, тільки лихий брехун не спить, роздивляється по хаті, що б його вкрасти. А що не набачив нічого, то раненько схопився, накинув на себе свої старі лахи, потім узяв новий господарів одяг, поклав у кишеню три срібні монети, у мішок усю одежину та й накивав п’ятами.
Прокинувся селянин, бачить, немає ані сліпого, ані одягу. Ото й думає: «Злодій далеко ще не встиг утекти. Піду, може, наздожену». І справді, в одному селі наздогнав та й каже тихенько:
– Соромно тобі, повітав тебе, як гостя, а ти мій одяг украв?!
– Це ти злодій, а не я. Сліпий сірома, йду собі дорогою, а ти хтозна-чого причепився. Я в тебе в хаті зроду не був, а цей одяг мій!
Селянин не витримав, підбіг і вирвав у злодія з рук мішок.
На гвалт позбігалися люди. Тут злодій і ну прибіднятися:
– Оцей злобичник хоче в мене останню одежину відняти!
Пожаліли люди незрячого, накинулися на селянина, набили, мішок забрали і віддали брехунові. Скільки не доказував селянин, що то його одяг, йому ніхто вірити не хотів:
– Як тобі не сором, хіба незрячий зможе обікрасти?
А тут злодій вже й зовсім осмілів, каже людям:
– Коли це його одяг, то хай скаже, що є в кишені!
А селянин:
– Нічого я туди не клав!
– А бачте, бреше, бо в кишені в нього три срібні монети лежать. Коли штани його, то чого там мої гроші лежать?
Дивляться люди, аж у кишені й справді три срібні монети. Ото взяли та й іще раз набили дядька, щоб удруге не обкрадав сліпих.
А селянин тільки скрушно похитав головою:
– Де ж та правда? Мене обікрадено, ще й мене ж таки й бито!
В цей час вийшов з гурту один сивий дід, підійшов поволі до сліпого та й каже:
– Цей одяг пошили у Багдаді, геть увесь червоними смужками порозшивали, де то вже тобі до такого одягу!
Тут сліпий як закричить:
– Що ти городиш, хіба не бачиш, що одяг увесь чорний і немає по ньому ніяких червоних смужок!
Забрав дід у нього одежину та й віддав селянинові:
– Це й справді твоє.
А брехуна прогнали звідтіля, щоб і близько не було.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: