ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Жменя
Жменя

Був собі чоловік та жінка, а такі убогі, що тільки й мали горщик квасолі. Можна б ізварити, так солі нема. Ото молодиця й каже:
– Іди, чоловіче, до міста й купи жменю солі.
– Коли я забуду, – каже їй чоловік.
– То йди дорогою та й прибалакуй: жменя, жменя..
Пішов той чоловік купувати солі. Іде, аж бачить ходить по полю чоловік, розсіває зерно й примовляє:
– Тисяча, з одного тисяча.
А той іде дорогою та й горлає:
– Жменя, жменя!
Розгнівався сівач. Він просить, щоб одне зернятко дало тисячу, а той «жменя» валує. Наздогнав дядька та й відлупцював.
Чоловік і питає:
– За що ти мене б’єш, ледь не вбив?
– За те,– каже сівач,– що я прошу з одної зернини тисячу, а ти жменю!
– А як же я мав казати?
– З одного тисяча, з одного тисяча. І я б тоді подякував.
Пішов дядько далі. Аж в одному селі похорон, небіжчика несуть. Ото підійшов до них чоловік та й кричить:
– З одного тисяча, з одного тисяча.
Як підхопилися родичі, як почали дядька лупцювати. Молотили вже, молотили, аж стомилися.
Тоді чоловік і питає:
– За що ви мене вбиваєте, може, я не так сказав? То що я мав сказати?
– А ось як. Треба було підійти, скинути шапку та й сказати: «Дай боже, щоб це у вас уперше було й востаннє». Ото ми тебе й пошанували б.
Поплівся дядько далі. Аж це поїзд весільний їде. Зняв чоловік шапку та й кричить:
– Дай же боже, щоб було це у вас вперше й востаннє. Як ухопили його бояри, товкли вже, товкли, аж кулаки заболіли. Тоді дядько й питає:
– Чим же я не догодив вам, що мало не вбили мене? Як мене навчили, так я й сказав.
А бояри йому:
– Ти б же, телепню, скинув шапку та й крикнув: «Доброго здоров’я молодому!»
Плентається дядько далі, а боки болять, доторкнутися не можна. А все-таки думає: «Що ж його сказати, як хто стрінеться?»
Коли це бачить, ловець підкрадається до голубів, які сидять край дороги. Скинув дядько шапку та як загорлає:
– Доброго здоров’я молодому!
Голуби тільки пурх та й полетіли. Заскреготів зубами ловець та й ну молотити дядька рушницею, замалим душі не витрусив.
– Правди ти не маєш за собою, насилу вимовляє дядько,– Що я тобі зробив, що ти мене так б’єш? А що ж мені треба було чинити?
– Нічого не треба було кричати,– каже йому мисливець,– а нагнутися та нищечком і пройти. Голуби тебе б не побачили, а ти цієї рушниці.
Нагнувся дядько та почвалав далі. А четверо селян загубили капшук грошей та й шукають. Бачать, аж якийсь чоловік нищечком попід тином скрадається. Ухопили його ззаду за манаття та й гнітять:
– Гей ти, злодюго, знайшов капшука та й ховаєшся!
Тусали вже його, тусали, що наледве ноги додому притяг.
А вже чого люди не наскладали, то вдома жінка додала.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: