ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Жабеня та гадючка
Жабеня та гадючка

Жили собі дід та баба. Дітей у них не було. Баба каже дідові:
– От якби нам маля, хоча б жабеня, га?
– Жили б ми тоді щасливо,– відповідає дід.
Не встиг він і оком моргнути, як жабеня стриб через поріг у хату!
– Просимо, просимо,– мовила баба й кинула жабеняті шматок хліба, дала напитися води.
Жабеня наїлося, напилося, сіло в куток і заснуло. Спало, аж поки зайшло сонце. Потім вийшло у двір і просиділо там цілу ніч. Рано-вранці прокинулася баба і взялася варити кашу. Насипала в горщик борошна, потім відчинила судник, щоб узяти глечик молока. Але молока не було.
Розсердилася баба на діда:
– Це ти, старий випив молоко?
– Я випив молоко? – перепитав дід.– Сама, мабуть, випила! Вари тепер кашу з водою, бо я вже виголодався.
Баба зварила кашу і покликала жабеня снідати. Другого дня баба знову відчинила судник, аби взяти молока на кашу, але його там знову не було. Глечик був порожній.
– Ти пив молоко, старий? – спитала вона діда.
– Чи ти з глузду з'їхала? – відказав той.– Сама, мабуть, випила, а на мене звертаєш! Вари швидше кашу, бо я голодний.
Баба зварила кашу з водою, а ввечері видоїла козу і хотіла замкнути молоко в судник. Коли звідти голос:
– Не замикайте, бабуню, судник. Баба заглянула туди.
До неї вистрибнуло жабеня, стало й мовчить. Баба засміялася:
– Гаразд, не замкну судник, але вранці, коли побачу надпите молоко, будеш бите.
Наступного дня встала баба варити кашу: насипала борошна в горщик – і до глечика.
– Оце молодець, добре стережеш молоко! – усміхнулася вона.– Ну, виходь, де ти там!
Жабеня стриб із судника бабі до ніг! Баба нахилилася й бачить: жабеня тримає в роті маленьку гадючку з золотою короною на голівці.
– То це ти випиваєш наше молоко? – розгнівалася баба.– Ну, гляди мені!
І вхопила віник.
– Не бий мене, бабусю,– стала благати гадючка,– я тобі відплачу.
– Чим ти мені можеш відплатити? – спитала баба.– Тільки молоко вмієш пити!
– Випусти мене, жабеня,– мовила гадючка,– і йдіть обоє за мною. Якщо я нічим вам не відплачу, мoжете зі мною робити, що самі схочете.
Жабеня випустило гадючку. Та швидко-швидко поповзла через двір до високого дерева. А в дереві було маленьке дупло. Туди й шмигнула гадючка. Скоро вона висунула голівку, В зубах у неї була золота монета.
– Підставляйте пелену, бабусю!
Баба підставила пелену, і гадючка почала кидати туди золоті монети, аж поки насипала повну пелену. Баба просто нетямилася з радості.
– Дякую! – сказала вона.– Ходімо до нас, я даватиму тобі молока, скільки тобі захочеться.
Дід із золотом пішов у місто і купив гарний будинок із садом. Дід і баба зажили собі в достатку.
Якось баба каже:
– От якби наше жабеня стало хлопчиком!
Не встигла вона доказати, коли глядь – а вже перед ними не жабеня, а хлопчик! На радощах у баби запаморочилась голова. Пригорнула вона хлопчика, міцно поцілувала. Так і жили вони втрьох, а гадючка щоранку приходила до них пити молоко.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: