ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Лисиця та вовк-рибалка
Лисиця та вовк-рибалка

Якось уранці журилася лисиця:
– Ой, хочеться мені рибки! Я вже забула, яка вона на смак. Але що поробиш – не вмію ловити.
Раптом їй сяйнула думка:
– Що це я мудрую? Адже вовк – справжній рибалка. Умовлю його наловити риби, а потім і наїмся.
Не довго думаючи, лисиця побігла до вовка.
– Куме, бери свою вудку, а я візьму кошика, та ходімо ловити рибу! Тільки гляди – рибу поділимо порівну.
– Ходімо,– каже вовк.
Прийшли вони на берег моря. Вовк умостився на камені з вудкою. Не минуло й хвилини, як він витяг велику кефаль.
– О, цю підсмажимо! – зраділа лисиця.
Незабаром вовк зловив окуня.
– Із цього зваримо юшку,– провадила лисиця.
Вовк справно ловив рибу. Нарешті кошик був повний.
– Вовчику, можна я віднесу рибу до твоєї хати?
- Віднеси, кумасю,– відповів вовк.
Лисиця взяла рибу – та до своєї хати! Висипала здобич, а з порожнім кошиком побігла до вовка і залилася слізьми:
– Що трапилося, кумасю? – питає вовк.
– Ой, куме, що я тобі скажу! Бігла я повз річку, і схотілося мені напитися води. Поставила кошик неподалік. І що ти думаєш? Найбільша кефаль – стриб у воду, а дітки – за нею! Я до кошика, та де там – не встигла... У воду вскочив і окунь, а за ним його дітки, онуки, двоюрідні брати та сестри. Ось глянь – порожній кошик. Тільки одна тюлька не встигла втекти... Горе та й годі! – ще дужче заридала лисиця.– Як згадаю, що вони знову втекли в море! Насміялися з нас! Як же тепер нам по білому світу ходити?
Вовк не повірив лисиці, але не подав виду.
– Не плач, кумасю,– каже.– Принеси й мені з річки напитися води, бо морська – дуже солона. А я тим часом ще наловлю риби. І тебе почастую.
Невдовзі лисиця принесла воду. Вовк напився та й каже:
– Спасибі тобі, кумочко! Бач, а я вже й риби наловив повний кошик. Зверху я накрив її скатертиною ще й каменем придавив, щоб не втекла. Бери кошик і йди до мене додому. А я скоро прийду, тільки заскочу до себе на город.
«Краще не вигадаєш,– подумала лисиця,– і другий кошик риби буде мій, а вовкові що-небудь збрешу. Таке вже вигадаю, що й святий вуха розвісить!.
Лисиця з кошиком подалася до себе додому. Вдома вона хутенько зняла камінь і сунула лапу під скатертину. А в кошику були краби. Вони вчепилися клешнями в лисицю.
– Рятуйте, помираю! – верещала лисиця, намагаючись скинути крабів. – Рятуйте!
Раптом до хати зайшов вовк, який простував слідом за нею.
– Що з тобою, кумасю? – вигукнув він.
– Не базікай, краще допоможи мені зняти цих дияволів, бо вони з'їдять мене!
– За це віддай мені велику кефаль, яку я впіймав,– сказав вовк.
– У скрині! У скрині! – вищала лисиця.
– Віддай і окуня.
– У скрині візьми!
– Віддай і...
– У скрині! Забирай усю рибу: діток їхніх, онуків, сестер, братів і всіх родичів. Тільки швидше, куме, бо я сконаю від болю.
Вовк познімав крабів, забрав із скрині рибу та й пішов додому.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: