ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Сіль
Сіль

В одного царя було три доньки, гарні, добрі, лагідні. Він у них душі не чув. І царівни дуже любили свого батька. Сина у царя не було, і він повсякчас турбувався тим, яка з трьох доньок гідна бути його спадкоємицею. Нарешті покликав їх до себе і каже:
– Любі мої, я постарів і не знаю, скільки ще проживу. Післязавтра у мене день народження. Хто з вас подарує таку річ, без якої не можна обійтися, та посяде трон після моєї смерті.
Царівни задумались. Що ж то за річ?... Третього дня першою принесла подарунок старша донька. Це був розшитий самоцвітами царський одяг.
– Батечку,–сказала вона,– без царського одягу ти не міг би бути справжнім царем.
Потім зайшла середня донька, тримаючи в руках золоту чашу і хлібину.
– Любий батьку,– мовила вона,– без хліба і води ніхто не може обійтися. Ось тобі хліб, я сама спекла, а вода в чаші.
Нарешті прийшла менша донька.
– Рідний мій батечку,– сказала вона,– я дарую тобі чашу солі, бо без солі не може обійтися людина.
Цар розгублено глянув на неї, а потім звернувся до старшої доньки:
– Цар без царського одягу – не цар! Твій подарунок найкращий. Благословляю тебе, моя донечко! І твій подарунок хороший,– сказав середній.
Менша побачила, як загорілись гнівом батькові очі, і він вигукнув:
– Сором який! Ти, менша моя донька, принесла річ, яка нічого не варта, та ще й в дерев'яній чаші! Геть з моїх очей!
Бідолашна царівна залишила царський палац. Вийшла в поле і довго думала, куди їй податись. Ішла вона, йшла, поки дісталася заїжджого двору. Царівна боязко зайшла всередину і спитала хазяйку:
– Вам не треба помічниці?
– Треба,– відповіла та.
Так і залишилася царівна в заїжджому дворі. Вона прибирала в кімнатах, допомагала на кухні. Хазяйка раділа гарній помічниці. Якось вона і каже:
– Гріх такій роботящій, розумній дівчині не вміти готувати смачні страви! Давай я тебе навчу.
Царівна була хорошою ученицею. Незабаром вона стала кращою куховаркою на всю країну. Слава про неї розійшлася далеко за її межі. Звідусіль царі і князі кликали її готувати страви на весілля. Минали дні. Якось прийшли по царівну слуги її батька.
– Наш цар видає заміж старшу доньку,– сказали вони.– На весілля запрошено багато гостей. Цар хоче, щоб ти була на весіллі за старшу куховарку.
– Я згодна,– відповіла царівна.
Вона вдяглася так, щоб її не впізнали сестри, і пішла до палацу. Нікому навіть на думку не спадало, що це бідне дівча – царівна. Коли слуги подали на весільний стіл улюблену страву царя, в нього аж очі засяяли. Та тільки він скуштував, як лице його спохмурніло.
– Хіба це їжа?! – вигукнув цар.– Заберіть її звідси і приведіть до мене куховарку!
Куховарка не забарилася. Зайшла в розкішну залу. Цар заходився на неї кричати:
– Ти зіпсувала мені настрій! Що це ти приготувала?!
– Вибачте, царю,– відповіла куховарка,– але я не солила страву, бо знаю: ви вигнали з дому доньку за те, що вона подарувала вам на день народження сіль.
Цар уважно придивився до куховарки і впізнав у ній свою меншу доньку.
– Донечко моя! – заплакав цар.– Люба моя донечко! Не ображайся на старого батька. Я був не правий.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: