ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Заєць та лисиця
Заєць та лисиця

Якось заєць та лисиця йшли лісовою дорогою. Вони дуже зголодніли, а навколо нічого поживного.
– Ой-ой-ой,– заскиглила лисиця.– Чи довго ми будемо так мучитися? Всередині бурчить – їсти хочеться!
– А я? – обізвався заєць.– Мабуть, задубію від холоду, і сил немає, щоб погрітися.
Похнюпившись, вони йшли дорогою. Аж бачать – сільське дівча із кошиком іде назустріч. Лисиці й зайцю закортіло подивитися, що там у кошику. Принюхалась аж там хліб свіженький.
– Зайчику,– каже лисиця,– треба щось придумати, щоб той хліб став нашим.
– Згода! Тільки скажи що, я все зроблю.
– Ляж посеред дороги і прикинься мертвим,– мовила лисиця.– Дівчинка поставить на землю кошик, нахилиться до тебе, а я тим часом схоплю той кошик і втечу. Потім поділимося.
– Добре! – зраділо вигукнув заєць.
Він ліг посеред дороги, вдаючи мертвого, а лисиця заховалася за дерево. Дівчинка, побачивши зайця, поставила кошик на землю і нахилилася, шоб його забрати. Лисиця вискочила із схованки, схопила кошик і дременула в ліс. Заєць – слідом за нею.
– Як гарно все вийшло! – мовив заєць, наздоганяючи лисицю.– Нумо тепер ділитися.
– Ділитися? – здивувалася лисиця.– Це ж я викрала кошик. А ти що зробив?
– Хіба не я допомагав тобі? Хіба не вдавав мертвого? Якби не я, хіба дівчинка поставила б кошик на землю?..
– Не базікай,– відмахнулася лисиця,– дай мені спокійно попоїсти.
Бідолашний заєць не знав, що йому робити. Сів він і похилив у відчаї голову. Аж тут йому сяйнуло.
– Правду кажеш, лисичко,– мовив заєць.– Ти викрала кошик із хлібом, і, звичайно, він твій. Але чого тобі давитися самим хлібом? Тут недалечко є озеро. Якщо наловимо риби, буде в нас царська їжа.
– А як же її наловити? – спитала лисиця.– Я не вмію, та й снасті немає.
– Опусти хвіст у воду. Голодна риба буде чіплятися за нього. Витягай хвіст – і риба твоя.
У лисиці аж слина потекла.
– Та невже?
– Не віриш?! Поспішай-бо – скоро озеро замерзне.
Лисиця побігла на озеро, опустила хвіст у воду і стала чекати..
– Зайчику, любий! – згодом заверещала вона.– Я не можу поворухнутися, мій хвіст примерз. Допоможи мені!
– Спочатку попоїм! – засміявся заєць,– На порожній шлунок і душа смутиться, кажуть люди.
Сів хитрий заєць, з'їв увесь хліб, а потім каже лисиці:
– Не бійся, весною лід розтане – от і витягнеш хвоста. Чекай, розумнице, до весни!
І заєць побіг, залишивши лисицю, прикуту до льоду.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: