ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Гарний парубок
Гарний парубок

Давним-давно жив собі добрий, роботящий селянин із жінкою й сином. Та сталося так, що селянин занедужав і вже не міг працювати. Ніде було взяти грошей. Пішла селянинова жінка до сусіда – чоловіка багатого, але злого й немилосердного на вдачу.
– Я дам вам грошей, тільки з умовою,– каже багатій.
– З якою?
– Я вам – гроші, а ви мені – дім і город.
Жінка гірко заплакала.
– А коли підросте ваш син,– вів далі багатій,– хай іде до мене в найми. Ну, то бери мерщій гроші, поки я не передумав!
Що робити біднякам? Продали вони багатієві дім та город...
Але грошей вистачило ненадовго.
Якось уранці каже бідний селянин багатому сусідові:
– Ми домовлялися, що, коли виросте мій син, ти забереш його до себе.
– Заберу, якщо він здоровий та дужий.
– Завтра я приведу його до тебе, і ти сам побачиш, який він здоровий та дужий.
Другого дня привів селянин сина до багатія.
– Як тебе звати? – спитав той.
– Ламброс.
– Бачиш он те височенне дерево? Чи можеш ти вирвати його з корінням?
– Можу,– впевнено відповів парубок.
Схопив він дерево за стовбур, сіпнув і вирвав його з корінням.
– Гарний парубок! – вигукнув багатій.– Я його беру.
Другого дня він послав парубка в поле косити траву. Але це для Ламброса була не робота, а забава. Викосив він траву та й пішов обідати Наймичка поставила на стіл горщик картоплі, миску риби. Сама ж пішла кликати інших робітників до столу.
А Ламброс тим часом умолов дві хлібини й виїв усе, що було в горщику та мисці. Дізнався про це хазяїн, розсердився й нагримав на Ламброса. Потім послав його обмолочувати жито. Парубок відламав добру гілляку і так уперіщив нею по снопах, що все зерно відразу осипалося. Хазяїн радіє – гарного має наймита. Та коли Ламброс пішов вечеряти, йому нічого не подали.
– Ти з’їв в обід харчів за чотири душі,– сказав хазяїн.
– Але ж я робив за чотирнадцятьох,– відповів Ламброс.– Я хочу
їсти!
– Тоді пострибай,– каже хазяїн,– може, й голод пройде
Минув іще тиждень.
– Що ти хочеш за свою працю? – питає хазяїн.
– Нічого,– відповідає Ламброс,– навіть вам можу дещо дати, якщо, звичайно, схочете.
– А що?
– Не скажу, скоро самі побачите.
– Ну й дива! Виходить, я маю такого гарного парубка, який за свою роботу ще й мені платитиме?!
Справді, Ламброс працював ціле літо на садибі хазяїна: звіз усе зерно до комори, зібрав кукурудзу, бавовну, виноград, продав помідори й кавуни. А щоразу в обід чи вечерю йому давали менше й менше їсти.
Коли скінчилися літні роботи, хазяїн питає Ламброса:
– Ти обіцяв мені щось дати, то чи не віддаси зараз – адже роботу свою скінчив?..
– Аякже,– відказує Ламброс.
Він схопив хазяїна і шпурнув його аж за хмари. А потім привів своїх батьків до садиби багатого сусіда й мовив:
– Цей дім буде ваш назавжди, живіть із миром,
І зажили вони втрьох, горя не знаючи.
Минув місяць. Якось уранці сиділи вони в дворі. Коли бачать – щось падає з неба. А то був хазяїн. Так і гепнувся б посеред двору, та, на щастя, приземлився на копицю сіна.
– Ласкаво просимо,– обізвався Ламброс.– Сідайте попоїжте, бо ж, мабуть, добряче зголодніли! А потім забирайте своє сіно, кукурудзу, виноград. Ви вторгуєте більше, ніж дали колись моєму хворому батькові. Тож забирайтеся звідси.
Скупий чоловік зібрав свої пожитки і пішов геть, а Ламброс залишився жити з батьками в його будинку.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: