ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Хто найстарший
Хто найстарший

Жив собі у господаря віслюк. Захворів він якось і не зміг уже працювати.
Подумав тоді господар: «Навіщо даремно годувати віслюка, краще відведу його в гори». Так і вчинив. Одвів у гори, а сам повернувся додому.
Що робити бідному віслюкові? Знайшов собі в горах печеру й став у тій печері жити. Вдень пасеться, молоду траву їсть, а вночі в печеру ховається, спить там.
Так минув місяць, а за ним другий і третій. Видужав віслюк, повеселішав, сил набрався.
Одного разу побачили віслюка вовк та лис, які в цих горах жили. Побачили та й вирішили з’їсти. Але силою його вже не візьмеш: такий дужий став. Тоді лис і каже:
– Де сила не допомагає, там треба хитрощами діяти.
Пішли вовк із лисом до віслюка та й кажуть:
– Давай, сусіде, знайомитись!
Познайомилися.
Лис тоді знову:
– Якщо ми вже, сусіде, знайомі й живемо поблизу в тих самих горах, то треба нам жити за законом цих гір. А закон такий: молодший має підкорятися старшому. Тож треба з’ясувати, хто з нас трьох найстарший.
Першим заговорив вовк.
– Я той самий вовк, що ці гори посіяв. А горам цим уже мільйон років.
– А я,– каже лис,– той самий лис, який ці гори поливав. Тому вони такими високими стали.
– І справді, ви таки дуже старі,– каже віслюк,– а от скільки мені років, я вже й не пам’ятаю... Та про це неважко довідатись. Коли я народився, мій господар на лівій задній підкові викарбував число і той день. Ви обидва старі, а старість – це сестра мудрості, тож ви грамоту добре знаєте. Прочитайте, прошу, що там у мене написано.
По тих словах віслюк підняв задню ногу.
– Дай-но я подивлюсь, що там у тебе написано,– озвався вовк і підійшов до віслюка ззаду.
А той тільки цього й чекав. Як ударив вовка межи очей,– з того й дух вилетів, упав і не ворухнеться.
– Ну, а тепер ти, брате лис, сусідонько дорогий, підійди поглянь, може, розбереш, що там написано,– каже лисові віслюк. І знову задню ногу піднімає. Бачить лис – кепська справа. Відійшов од віслюка якомога далі й каже:
– Друже, ти серед нас найстарший. Ось вовк як тільки дізнався про твій вік, то й закляк від подиву. То бувай здоров, сусіде.
Сказав і чимдуж назад у гори.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: