ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Зажерливий піп
Зажерливий піп

Якось узяв бідняк свій кетмень та й подався спозаранку до лісу корчувати пеньки на дрова. Викорчував пеньок, глип – аж під ним величезний глек золота. Як угледів бідняк те золото, то й остовпів. А тоді й метикує, як би те золото та додому перенести. Пішов, став край дороги. Нараз бачить – іде піп, а поперед себе семеро лошаків жене.
«Щастя йде, ще й друге веде,– подумав бідняк,– батюшка одвезе моє золото під самісіньку хату й нікому і словом не прохопиться».
Підійшов піп ближче, бідняк і каже йому:
– Батюшко, так оце мені поталанило, що вас побачив, так поталанило!
– А що таке? – питає піп.
– Колись, солоденький батюшко, як мій дід помирав, він заграбастав усе наше золото та й прикопав у лісі. А я оце знайшов і вже сьомий день стою при дорозі. Сила-силенна люду пройшло, а мене все недовіра бере, щоб комусь відкритись. Та оце вас уздрів і наважився, бо ви ж, батюшко, людина божа, то й не розголосите нікому про скарб.
– Таки-так, божа, божа,– з нетерплячки перебив його піп,– мерщій показуй, де ж те золото.
Домовилися, що піп відвезе скарб до бідняка, а за це йому перепаде сім золотих, і подалися вже вдвох до лісу. Витягли золото, понасипали в лантухи так, щоб на кожного лошака по лантухові, та й рушили. Ще й з лісу не вийшли, як у попа збаламутилося на душі
– Сину мій,– каже він біднякові,– надто вже мізерна моя пайка.
– Що ж,– відказує бідняк йому,– беріть собі один лантух, тільки лошаків поквапте.
Пройшли вони ще трохи, знову збурилося в попа на душі.
– Ні, синку, а таки мізерна моя пайка.
– Та беріть уже собі, батюшко, п’ять лантухів, а мені нехай два, тільки лошаків підганяйте.
Трохи перегодом піп знову своєї заводить:
– Ні, синку, що не кажи, а таки нікчемна моя пайка.
Махнув рукою селянин:
– Та хай уже вам усі лантухи ще й вогонь небесний на додачу, тільки женіть лошаків.
Проходили вони повз джерельце, і селянинові захотілося пити. А серед знайденого скарбу був ще й золотий келих. Селянин узяв його і поклав нищечком за пазуху. Біля джерела селянин витяг той келих, напився води. А піп примітив золото та й просить:
– Синку, дай і мені води ковтнути.
Напився піп, а келих собі під рясу. Каже:
– Я піп, тож мені чаша за моїм саном належить.
Урвався тут біднякові терпець, узяв він жменю піску та сійнув попові межи очі. Схопився піп за очі, а селянин відібрав у нього келих, ще й лошаків пригнав до свого дому. Так і живе, лиха не знає.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: