ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Візирів шагі
Візирів шагі

Жив собі цар. Якось покликав він до себе свого візира та й каже:
– Візире, слугував ти мені щиро й вірно сорок літ. Хочу я нагородити тебе за твою правдиву службу. Скажи, чого жадаєш, і я вдовольню твоє бажання!
– Славний царю,– уклонився візир,– бажаю тобі довгого життя, а твоїй руці – сили. Понад те не треба мені нічого.
А цар аж благає, скажи та скажи своє бажання.
Подумав візир, подумав, а тоді й каже:
– Гаразд, царю, воля твоя. Хоч і безмежна твоя щедрота, але попрошу я в тебе дрібницю – даруй мені дозвіл правити один шагі по всій твоїй країні з кожної дівчини, кожного лисого й кожного віслюка.
Зареготав на таке цар і наказав дарувати візирові таке право й ствердив царською грамотою. Взяв грамоту візир і того ж дня вирушив із столиці, правлячи шагі із кожної дівчини, кожного лисого, кожного віслюка. Так об’їхав усю країну й дістався села Налбанд. А край села перед млином один селянин саме складав на віслюка мішки щойно змолотого борошна.
– Гей ти,– гукає йому візир,– ану плати мені один шагі!
– Який такий шагі? – здивувався селянин.
– Податок за віслюка.
– Податок за віслюка я сповна заплатив царським збирачам.
– Це новий податок, такий наказ царя!
– Пристав, мов сльота, зі своїм новим податком,– буркнув селянин і стьобнув віслюка.
Узяло візира за живе, що якийсь там торботряс та його не слухається, за ніщо має царський наказ. Підскочив він до селянина та й ну бити бідолаху. І так, лупцюючи, потягнув його до сільського судді-диванбаші.
Прочитав диванбаші царську грамоту та й каже селянинові:
– Правду мовить візир, плати йому шагі!
– І нащо ото збиткуватися,– ніяк не втямить селянин,– відпустіть мене додому, бо осленя з голоду здохне.
– То в тебе вдома ще й осленя є? – тут же підхопив візир.– Тоді сплати мені два шагі: за віслючку й осленя!
– Та ви що, на сміхи мене берете! – вже не на жарт зайшовся селянин.– Три доньки ще з вечора виглядають, щоб я їм борошна привіз хліб спекти, а ви тут...
– Три доньки? – перебив його візир.– То, крім того, доплати ще три шагі!
Тут у бідолахи-селянина й ноги підкосилися. Бачить – нема йому спасу, та й думає: «А що, коли вклонюся візирові низенько, може, зглянеться, відпустить на тому».
Зняв селянин шапку, низенько вклонився та й просить:
– Прости мене, безмізкого, зглянься, відпусти!
А візир, як уздрів гиряву голову селянина, так і закричав од радощів:
– То ти ще й лисий до того! Коли так, то, крім тих п’яти, ще один шагі плати!
* Шагі – перська дрібна монета.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: