ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Дівчина Хонхінур та лисиця
Дівчина Хонхінур та лисиця

Колись давно-давно жила на світі дівчина Хонхінур. У неї було двадцять сім брязкалець. Жила дівчина на березі золотого озера, на грудкуватій землі.
Прийшла якось до Хонхінур лисиця й каже:
– Мене кликали на весілля до Хартаган-хана, отож дай мені, дівчинко Хонхінур, двадцять сім твоїх брязкалець!
Але дівчина Хонхінур не дала своїх брязкалець лисиці, а спересердя ще й гукнула:
– Не дам!
А лисиця їй:
– Я прийду через три дні. Якщо ти й тоді не віддаси мені брязкалець, я твоє золоте озеро в рота вберу, ще й розтопчу своїми копитами твою грудкувату землю.– Та й пішла собі.
Сидить дівчина Хонхінур і плаче.
Летіли над озером два лебеді, почули її плач і питають:
– Чого це ти, дівчино Хонхінур, так гірко плачеш?
А дівчина Хонхінур і каже:
– Приходила до мене лисиця, просила, щоб я віддала їй двадцять сім моїх брязкалець: хоче їх почепити на себе й піти на весілля до Хартаган-хана. Я їй своїх брязкалець не дала Тоді лисиця сказала, що через три дні знов прийде, а як я й тоді не віддам своїх двадцять сім брязкалець, то вона моє золоте озеро в рота вбере, а мою грудкувату землю своїми копитами розтопче.
Лебеді й кажуть:
– Не плач, дівчино Хонхінур! Як лисиця через три дні прийде по твої брязкальця, ти не давай їх; а як вона знов нахвалятиметься, що вбере в рота твоє озеро й розтопче копитами твою землю, ти їй тільки скажи:
«Де ж у тебе такий рот, щоб випити моє золоте озеро, й де в тебе копита, щоб розтоптати мою грудкувату землю?»
А як спитає лисиця, хто тебе навчив отак відповідати, ти мовчи, не кажи нічого.
Сказали це лебеді й полетіли на південь.
Через три дні приходить лисиця й каже дівчині Хонхінур:
– Ану, віддавай зараз же мені свої двадцять сім брязкалець! Як не даси, вберу в рота твоє золоте озеро й розтопчу копитами твою грудкувату землю!
А дівчина Хонхінур їй:
– Не віддам я тобі своїх брязкалець! Де ж у тебе такий рот, щоб умістилося моє золоте озеро, і де в тебе копита, щоб розтоптати мою землю?
Лисиця й питає:
– Це ж хто тебе навчив отак відповідати?
Дівчина Хонхінур мовить:
– Ніхто не вчив, сама кажу.
Не повірила лисиця й давай її питати та допитувати:
– Скажи та скажи, хто навчив?
Не втрималася Хонхінур і призналася:
– Два лебеді мене навчили!
Лисиця до неї:
– Кажи ж тепер мені, куди ці лебеді полетіли?
Дівчина Хонхінур каже:
– На південь полетіли!
– От я їм зараз! – розсердилася лисиця й побігла шукати отих лебедів.
Ходила вона, ходила й нарешті знайшла лебедів: сидять у дуплі старезного дерева. Лисиця їх ухопила й ну щосили шарпати та примовляти:
– А нащо ви навчили дівчину Хонхінур? А нащо ви навчили дівчину Хонхінур?
Злякалися лебеді, благають, просяться:
– Змилуйся, лисице! Ми тебе понесемо на собі, куди схочеш!
Лисиця й наказує:
– Коли так – несіть за море!
Лебеді погодилися. Сіла лисиця на одного лебедя, й вони полинули. От летять понад Чорним морем, коли це лебідь, що на ньому сиділа лисиця, давай стріпуватись і струшуватись.
Лисиця й каже:
– Ти не трусися, бо скинеш мене в Чорне море!
Лебеді їй:
– Не бійся, не скинемо!
А самі долетіли на середину Чорного моря, скинули лисицю у воду та й гайнули далі.
Бачить лисиця, що непереливки, давай гребти лапами, трохи не захлинулася, насилу видряпалася на берег. Пішла вона на високу гору, стала там сушити свою шкуру, сушить і думає: «Навіщо я повірила лебедям? Навіщо звеліла їм нести мене через Чорне море!»
Відтоді лисиця перестала ходити до дівчини Хонхінур, перестала страхати та вимагати в неї двадцять сім брязкалець.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: