ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Дурний багач
Дурний багач

Колись у давнину жила в улусі родина, і був у неї один-єдиний бик. Якось напало на нього в лісі семеро вовків. Бик, наставивши роги, задкував-задкував – і дійшов до сарая, що стояв неподалік. Брикнувши задніми ногами, бик одчинив двері й сховався в сараї, та голодні вовки кинулися слідом за ним.
Котрийсь вовк ненароком штовхнув двері, й вони зачинилися.
Наступного дня пішов бідняк шукати свого бика. Аж бачить – у лісі його сліди, а навкруги – сліди сімох вовків. Бідняк схопився за голову. Що ж його робити? І вирішив знайти хоча б кістки свого бідолашного бика. Сліди привели бідняка до сарая.
Почув бик господаря й заму кав. Зрадів бідняк, що його єдиний бик живий, відчинив двері сарая. Що ж він бачить? Бик з червоними очима стоїть у кутку, похиливши роги, біля нього валяється на землі п’ятеро вовків, а ще двоє сидять навпроти в кутку й зализують рани. Бідняк добив тих вовків і поздирав з них шкури.
Іде він додому, а назустріч йому багач, що жив по сусідству. Зупинився багач і питає згорда:
– Звідкіля йдеш, бідняче, із своїм єдиним биком? Де ти знайшов стільки вовчих шкур? Продай мені їх на кожуха!
Бідняк переступив з ноги на ногу й каже:
– Мій бик заколов у лісі цих сімох вовків. Як випустите своїх биків у ліс, хіба ж не знайдуться вам на кожухи задарма добрі вовчі шкури?
Багач мерщій прибіг додому, звелів своїм наймитам повдягати бикам на роги сталеві наконечники й погнати биків до лісу.
Думає собі: «Мої бики добудуть мені хіба ж стільки вовчих шкур! Ще дужче забагатію!»
А на биків напала в лісі ціла зграя вовків. Та коли бики, заревівши, кинулись на них, вовки відскочили, а бики з розгону встромили свої роги з гострими наконечниками у товсті стовбури дерев. Тоді вовча зграя кинулася на биків, пошматувала їх усіх до одного.
Через три дні багач рушив по вовчих слідах у ліс і взяв з собою наймитів, щоб поздирали вовчі шкури. Але як вони приїхали в ліс – знайшли самі бичачі голови, встромлені рогами в стовбури дерев, та обгризені кістки, що валялися на землі.

Дівчина і місяць (бурятська казка)
Була колись дівчина-сирота. Люта мачуха цілісінький день лаяла її, ганяла, передихнути не давала. Тільки й чула сирітка:
– Ану, біжи туди! Ану, зроби оце!
І так з раннього ранку до пізнього вечора.
Якось послала мачуха бідну сирітку на річку по воду. Прийшла дівчина до річки, набрала повні відра й пішла назад.
А сили в неї немає. Ступить крок, поставить повні відра на землю й стоїть... Довго додому йшла.
А мачуха бігає по юрті, лютує:
– Де ж вона ділася? Чом так довго не вертається? Нарешті вибігла з юрти, побачила вдалині сироту й ну галасувати й лаятись!
– А щоб тебе сонце й місяць ухопили та до себе забрали!
Ледве гукнула це – з неба справді стали спускатися сонце й місяць. Побачила їх дівчина, страшенно злякалася й схопилася рукою за кущ верболозу.
Аж тут коло неї опинилися сонце й місяць. Сонце хотіло було забрати дівчину до себе, але місяць каже йому:
– Ти по небу вдень мандруєш, а я вночі. Мені самому так сумно й нудно... Віддай дівчину мені!
– Твоя правда! – каже сонце,– Тут і сперечатися нема чого... Бери дівчину!
Зрадів місяць, підхопив дівчину-сироту разом з коромислом, відрами й кущем верболозу й злетів високо-високо.
І досі, як глянеш на місяць, побачиш на ньому дівчину з відрами й коромислом. Стоїть і тримається рукою за кущ.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: