ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Бідний чоловік і водяник
Бідний чоловік і водяник

В одному селі жив бідний чоловік, який мав у господарстві лише старі рибальські сіті. Якось розклав їх на березі, дивиться: а там одні дірки. Став він ті сітки латати. Аж раптом із води щось визирнуло. Це був малий водяник.
– Що ти робиш, чоловіче? – запитав малюк.
– Сіті латаю!
– А навіщо тобі сіті?
– Річку виловити!
– А для чого тобі її ловити?
– Щоб додому віднести!
Малий пірнув у воду і побіг до старого водяника.
– Тату, якийсь чоловік на березі сіті латає, надумав усю річку виловити та собі забрати!
– Це, напевно, якийсь страшний ворог! Де ж ми житимемо? Біжи й поміряйся з ним силою. Переможеш – він не забере нашої річки!
Водяник знову вискочив на берег.
– Гей, ходи-но сюди, чоловіче!
– Чого тобі ще треба?
– Забереш цю річку, як побореш мене!
– Боротися з тобою? Ні, ти ще малий. У мене є син, то з ним і змагайся, а я подивлюся, – сказав чоловік.
– Гаразд! – погодився водяник.
Пішли вони лісом. А чоловік знайшов барліг, де жив ведмідь, і каже:
– Мій син – ще дитина, і тому говорити не вміє, та боротися він майстер.
Коли це вийшов клишоногий та як зареве! Малий водяник злякався і втік. А бідний чоловік від ведмедя сховався, а тоді знову прийшов до річки.
Прибіг переляканий малюк додому.
– Тату, не можна боротися з тим чоловіком. Коли його син вийшов зі своєї домівки, дерева в лісі захиталися зі страху.
– Тоді позмагайтеся, хто далі кине яблуко.
Приплив водяник, а чоловік уже й сіті закінчив латати.
– Гей, а для чого ти сіті розглядаєш?
– Перевіряю, щоб міцними були!
– Навіщо тобі міцні сіті?
– Щоб не порвалися, коли нестиму річку!
– Забереш воду, коли кинеш яблуко далі за мене!
– Кидай спершу ти, а тоді я!
– Жбурнув водяник своє яблуко аж за річку. Чоловік замірився, та кинув яблуко не вперед, а до кишені.
– Бачиш: знову я переміг. Твоє яблуко впало за річкою, а моє – так далеко, що й не розгледіти!
Водяник зніяковів і мерщій у воду. Прийшов до батька й каже:
– Тату, він переміг мене! Зараз забере нашу річку!
– Справді? – захвилювався старий водяник.
– Атож. Йому залишилося тільки закинути сіті і зв’язати її.
– Доведеться мені йти на двобій.
Узяв старий палицю – тук-тук – і вже винирнув над водою. Чоловік саме нахилився, щоб підняти свої сіті.
– Гей, нащо тобі ця річка? – запитав старий хриплим голосом.
– Понесу її додому! – відповів чоловік.
– Але ж водойма наша! – обурився водяник. – Якщо її забереш, залишимося без домівки?
– Все одно я її відберу.
Водяник почав просити чоловіка, обіцяв риби різної, а той удавав, ніби не чує.
– Залиш нам річку, – благав водяник. – Ми дамо тобі торбу золота!
– Де ти її візьмеш?
– Дам, не сумнівайся!
– Ну, гаразд, – погодився чоловік. – Неси свою торбу і можеш забрати ці старі сіті.
Старий водяник пірнув у воду й незабаром виніс велику торбу золота. Чоловік узяв гроші, подякував і пішов додому.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: