ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Вовк і собака
Вовк і собака

Був собі у пастухів собака. Коли він постарів і вже не міг стерегти овець, пастухи перестали його годувати. Старий собака ледве ноги носив з голоду.
Стрівся йому якось вовк і каже:
– Що ти мені даси, коли я зроблю так, щоб тебе знов годували?
– Що хочеш дам, тільки зроби, щоб годували, а то помру з голоду.
– То я прибіжу надвечір і схоплю вівцю,– каже вовк.– Ти мене прожени, я покину вівцю і втечу. Пастухи як таке побачать, зразу почнуть тебе годувати.
На тому й порішили.
Коли стало смеркати, вовк підкрався, вхопив одну вівцю і побіг. Старий собака погнався за ним, відібрав вівцю і вернувся з нею до кошари. Пастухи побачили таке і знову почали його годувати.
Через кілька днів вовк зустрів собаку і каже:
– Чим ти мені віддячиш за добро? Бачиш, я вмираю з голоду!
– У нас вдома сьогодні весілля і наготовлено багато всякої всячини,– каже собака.– Ти залізь у хату,наїжся скільки влізе. Вино заховане під підлогою, але ти не пий вина, бо тоді біди не оберешся.
Вовк прийшов, заліз у хату, добре наївся, і забаглося йому вина. Хлебнув трішечки – захотілося ще. Ще і ще раз сьорбнув, та й так напився, що весело йому стало, і він заспівав. Почули гості вовче виття, вбігли в хату і ну лупити хто чим і хто по чім попав.
Вовк ледве втік, а тоді приходить до собаки й каже:
– Я тобі зробив добро, тебе стали шанувати й годувати, а ти мене закликав, щоб мене побили! Коли так, буду з тобою битися!
– Як битися, то й битися,– відповів собака.
От вовк пішов, зібрав усіх звірів з лісу: ведмедів, лисиць, зайців. А собака кого покличе? Пішов, бідолаха, покликав кота і качку, і так рушили битися. Кіт виступає попереду, далі дибає качка, а собака біжить позаду. А вовкові друзі повилазили на дерева, щоб краще бачити, що за військо приведе собака.
Кіт попереду вертить хвостом, а качка дибає за ним та приказуй:
– Так-так-так! Так-так-так!
Ведмідь їх побачив і каже вовку:
– Ми ще тут досидимося до біди! Чуєш, кіт гукає: «Ми їх порубаємо, усіх порубаємо!» А качка кричить: «Так! Так! Так!»
Скочив переляканий ведмідь прожогом з дерева, а вовк за ним. Усі звірі побачили, що ведмідь і вовк тікають, та й порозбігалися хто куди.
Прийшов кіт із своїм військом на місце бою, а там уже нікого нема.
А ведмідь біг житами і налякався ще дужче, бо налите колосся било його з усіх боків. Йому здалося, що то кулі б’ють, і почесав клишоногий ще швидше, не розбираючи дороги.
Вовк пустився навпрошки з урвища, а каміння за ним – гур-гур-гур! Вовк подумав, що то собака каміння мече, та як покотиться у долину!
Трохи перегодом ведмідь і вовк зустрілися знову, і вовк каже:
– Ще добре, що повтікали, а то б нам кінець. Знаєш, коли я спускався з урвища, як узялися бити мене камінням – ледве живий зостався!
– А мені, думаєш, було легко? – говорить ведмідь.– Коли я біг житами, кулі градом сипалися на мене. Якби спинився, тут би мені й смерть була!



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: