ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Добрий урок
Добрий урок

Колись усі звірі вільно бродили по землі. Людина їх не ганяла, ходили вони на волі й горя не знали. 
Зібрався якось один чоловік орати. Поорав півдня та й пустив волів попастися, відпочити трохи, а сам задрімав. Поки він спав, прийшов вовк, з’їв одного вола й, ситий та щасливий, розлігся на лузі. Прокинувся чоловік, побачив, що одного вола немає, пішов узяв вовка, запряг і так орав весь день – з волом і вовком. Віл знав свою роботу, ступав рівно, тягнучи за собою плуга. А вовк звик безтурботно жити на волі і знай силкувався вирватися з ярма, сіпався, зупинявся, за що орач бив його стрекалом. Поорав отак чоловік до вечора, а тоді турнув вовка, аж той звалився безсило на ріллю. 
– Бачиш,– сказав орач,– наскільки ти слабший од вола – ти ж і плуга не потягнеш! Ось віл турне тебе рогами, а ти відбіжи трохи та й поклонись йому звіддалік. 
І орач розпряг вовка, ударив його два чи три рази й пішов собі. 
Відтоді вовки ніколи не чіпають волів. Нападають на коней, овець, ягнят, ослів, але на волів – ніколи! А як побачить де вовк вола, тікає од нього чимдалі – боїться, щоб не довелося орати.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: