ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Кішка й дурні люди
Кішка й дурні люди

Їхав якось купець на торг і побачив на дорозі кішку. Голодна вона була, квола. Підібрав він її, щоб не мучилася. Надвечір добувся до села. А мишей там було – тьма. Зайшов він ночувати до корчми, пустив кішку, й вона переловила всіх мишей.
Вранці прийшли до корчми селяни випити по кухлю пива, аж бачать: не стало мишей. То зайдуть, бувало, до корчми, а миші – і по столах, і коло кухлів. Питають вони корчмаря, куди, мовляв, миші поділися. 
А той засміявся та й каже: 
– Поснули, я вином їх напоїв. 
А тоді розповів про купця та кішку. 
– Невже вона й справді їх половила? – чудувалися люди.– Де б це й собі купити таку кішку, щоб усі миші в селі знищила? 
– Можу продати,– обізвався купець.– Але дорого. 
– Скільки просиш? – почали ті прицінюватися. 
– Засипте її грішми, скільки піде, стільки й буде. 
Селяни погодилися. Та коли вони засипали кішку грішми, купець посунув її, і селяни знову мусили сипати гроші. 
Тоді купець витяг кіщиного хвоста й сказав: 
– І його засипте. Саме хвіст кішці найпотрібніший, щоб ловити мишей. 
Ще досипали селяни грошей, купець оддав кішку та й поїхав собі. 
А трохи перегодом дурні люди згадали, що забули спитати купця, чим кішку годувати. І побігли за ним. Бачить купець, селяни женуться за ним, та й думає: мабуть, дотямили, що обдурив їх. І ну коня поганяти. Він тікає, а селяни за ним, біжать і гукають: 
– Гей, зупинися! Скажи, що твоя кішка їсть? 
– Масло й сало! – крикнув купець. 
А селянам причулося: «Нас їй мало». Злякалися. 
– Хай вона пропаде, щоб ми її так годували! – сказали всі.– Краще вб’ємо її. 
Вернулися до корчми. Посідали віддалік, ніхто не наважується підійти до кішки ближче. Нарешті хтось насмілився, підняв стільця й кинув на неї. Кішка втекла в хлів. 
– Що ж робити? – питають селяни одне одного.– Як вилізе вночі – всіх нас подушить. Що ж придумати, щоб її вбити? 
Побрали вони палиці та сокири і ну гатити по дверях та черепиці, а кішка сидить тихо, наче й нема її там. 
– А що тут думати, браття! – озвався тоді піп.– Запалимо хліва! 
Сказано – зроблено. Запалили хліва, піднявся густий чорний дим. Жарко стало у хліві, навколо все горіло, і кішка непомітно прошмигнула в двері. А ті, що були перед дверима, злякалися, покидали палиці й розбіглися хто куди. Одному кішка вискочила на плече, і той упав з переляку. Інші подумали, що він заліг, як солдат, і теж попадали на землю. А кішка тим часом вскочила в церкву. Тоді селяни послали найхоробрішого, щоб здалеку подивився, що вона там робить. 
Пішов найхоробріший, заглянув у вікно і бачить: сидить кішка, облизує лапи й раз по раз очима блискає. Хоробрий селянин подумав, що то вона хоче напасти на нього, і втік. 
– Ну що там? – спитали його. 
– Не питайте! – відповів хоробрий.– Чого тільки не обіцяла!.. «Як вилізу,– каже,– нікого живого не залишу». 
Так врятувалася кішка від дурних людей.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: