ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Страшне кошеня
Страшне кошеня

Якось, кошеня перекинуло глечика з молоком, і господиня набила його, впхнула в торбу, винесла за село та й каже: 
– Не приходь більше додому! 
Забилося кошеня в терновий кущ, сидить і плаче. А як смеркло, заплакало воно ще голосніше, бо йому хотілося їсти і не було тут такого теплого куточка, як у господині на припічку, де б воно могло згорнутися калачиком і поспати. 
Плаче кошеня, нарікає. А бігла мимо лисиця, поспішала в село на вечерю. Почула, як гірко плаче кошеня, підійшла до нього та й питає: 
– Чого ти так жалібно плачеш, друже? 
Кошеня й розповіло про своє горе. А лисичка сказала: 
– Зараз твоя хазяйка спить і нічого не чує. Покажеш мені дірку, щоб я залізла в курник і вкрала курку? Як покажеш – візьму тебе в свою теплу хатку. 
Кошеня завело лисицю в курник, і та вибрала найкращу курку. Відтоді вони подружили. Забрала лисиця кошеня в свою хату, й почали вони жити разом. 
За вечерею кошеня з’їдало курячу голову і так було сите. Лисиця була задоволена, що їй лишається вся курка. Але одного разу вона спитала: 
– Я знаю, що ти з левового роду. Але чого ти таке маленьке? 
– А того,– відказало кошеня,– що в моєї господині було багато малих дітей, і вони мучили мене. 
Лисиця повірила кошеняті й сказала: 
– Поживеш на волі й виростеш. 
Почувши це, кошеня дуже зраділо. Воно виросте й стане левом! Умостилося коло вогню та й задрімало. 
А лисиця каже: 
– Ти, котику, дуже натомився. Ляж, поспи, а я попораюсь. Так чогось мені весело, що й спати не хочеться. 
Кошеня згорнулося клубочком і заснуло. А лисиця тим часом побігла в село, залізла в курник, як показало їй кошеня, і покрала всі кури. По одній попереносила їх і загребла в яму. Прийшла додому, а кошеня спить та все мурличе: хр-мр, хр-мр. Лисиця подумала, що то воно грає на козицю, і закружляла по хаті, наспівуючи. 
На ранок усі звірі знали, що лисиця знайшла собі друга, який грає на козицю. І захотілося звірам подивитися на хваленого музику, почали вони просити лисицю, щоб пустила їх у хату. 
– Зробити це не так-то й просто,– відповіла лисиця.– Наваріть наймачніших страв і покличте нас у гості. Отоді й побачите. 
Звірі пристали на те. Закололи двох баранів, трьох буйволів, шість корів, кілька диких кіз. Склали усе в казан і поставили варити, а зайця, як гінця, послали по лисицю та її музику. 
Нашорошивши довгі вуха, прибіг зайчик до лисиччиної хати. Звірі наказали йому не зустрічатися з музикою, краще покликати лисицю, сказати їй: «Просимо вас і вашого музику в гості, уже все готове»,– і швидко бігти назад, щоб, поки прийдуть гості, бути разом з усіма. 
Виконав зайчик наказ, іде додому та й думає: «Сховаюся я в кущі, поки ніхто не бачить, та й подивлюсь на того хваленого музику сам». Сховався зайчик, тільки хвіст видно. Коли це йдуть кошеня з лисицею. Кошеня награє, а лисиця взяла в лапи по хустині й пританцьовує. 
Коли дійшли до того місця, де заховався зайчик, кошеня угледіло його хвіст, подумало, що то миша, майнуло туди і вгородило у хвіст свої кігті. Зайчик зойкнув од болю й кинувся навтіки, а хвіст так і лишився в лапах у кошеняти, і воно причепило його собі до капелюха. 
Прибіг переляканий зайчик до звірів і все їм розповів. 
– Біг через ліс я від того страховища і не міг навіть перепочити,– сказав він.– І далі побіжу, а ви тут як знаєте. 
І тільки смуга за ним лягла. Спочатку звірі не хотіли вірити зайчиковим словам, а тоді роздивилися, що в нього немає хвоста, і заметушилися; хто боязкіший, кинувся тікати, а хто сміливіший, сховався поблизу,–так уже хотілося їм побачити страшного музику і тільки тоді тікати. 
Дика свиня зарилася в листя біля казана, баба ведмедиця вилізла на похилого дуба, а черепаха примостилася віддалік на горбку. 
Прийшли кошеня з лисицею на галявину, де кипів казан, але ніхто не зустрів їх, ніхто не привітав. Кошеня награє собі, а лисиця скаче навколо казана. 
Виткнула дурна свиня вуха, хотіла почути, що воно там грає. А кошеня почуло шелест, озирнулось і побачило чорне свиняче вухо. Подумало, що то мишка, шусть! – і вхопило свиню за вухо. Свиня як заверещить – аж ліс затремтів. Баба ведмедиця почула той страшний крик, злякалася, впала з дуба й зламала собі поперек, відтоді й ходить на чотирьох. А доти ходила, як люди, на двох ногах. Покотилася з горба черепаха та по камінцях, то шкіра й потріскалась – така вона в черепахи й досі. А в дурної свині від страху та крику виросли два великі передні зуби й виткнулися з рота. 
А кошеня побачило, як бояться його дикі звірі, і запанувало в лісі.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: