ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Страшне кошеня
Страшне кошеня

Якось, кошеня перекинуло глечика з молоком, і господиня набила його, впхнула в торбу, винесла за село та й каже: 
– Не приходь більше додому! 
Забилося кошеня в терновий кущ, сидить і плаче. А як смеркло, заплакало воно ще голосніше, бо йому хотілося їсти і не було тут такого теплого куточка, як у господині на припічку, де б воно могло згорнутися калачиком і поспати. 
Плаче кошеня, нарікає. А бігла мимо лисиця, поспішала в село на вечерю. Почула, як гірко плаче кошеня, підійшла до нього та й питає: 
– Чого ти так жалібно плачеш, друже? 
Кошеня й розповіло про своє горе. А лисичка сказала: 
– Зараз твоя хазяйка спить і нічого не чує. Покажеш мені дірку, щоб я залізла в курник і вкрала курку? Як покажеш – візьму тебе в свою теплу хатку. 
Кошеня завело лисицю в курник, і та вибрала найкращу курку. Відтоді вони подружили. Забрала лисиця кошеня в свою хату, й почали вони жити разом. 
За вечерею кошеня з’їдало курячу голову і так було сите. Лисиця була задоволена, що їй лишається вся курка. Але одного разу вона спитала: 
– Я знаю, що ти з левового роду. Але чого ти таке маленьке? 
– А того,– відказало кошеня,– що в моєї господині було багато малих дітей, і вони мучили мене. 
Лисиця повірила кошеняті й сказала: 
– Поживеш на волі й виростеш. 
Почувши це, кошеня дуже зраділо. Воно виросте й стане левом! Умостилося коло вогню та й задрімало. 
А лисиця каже: 
– Ти, котику, дуже натомився. Ляж, поспи, а я попораюсь. Так чогось мені весело, що й спати не хочеться. 
Кошеня згорнулося клубочком і заснуло. А лисиця тим часом побігла в село, залізла в курник, як показало їй кошеня, і покрала всі кури. По одній попереносила їх і загребла в яму. Прийшла додому, а кошеня спить та все мурличе: хр-мр, хр-мр. Лисиця подумала, що то воно грає на козицю, і закружляла по хаті, наспівуючи. 
На ранок усі звірі знали, що лисиця знайшла собі друга, який грає на козицю. І захотілося звірам подивитися на хваленого музику, почали вони просити лисицю, щоб пустила їх у хату. 
– Зробити це не так-то й просто,– відповіла лисиця.– Наваріть наймачніших страв і покличте нас у гості. Отоді й побачите. 
Звірі пристали на те. Закололи двох баранів, трьох буйволів, шість корів, кілька диких кіз. Склали усе в казан і поставили варити, а зайця, як гінця, послали по лисицю та її музику. 
Нашорошивши довгі вуха, прибіг зайчик до лисиччиної хати. Звірі наказали йому не зустрічатися з музикою, краще покликати лисицю, сказати їй: «Просимо вас і вашого музику в гості, уже все готове»,– і швидко бігти назад, щоб, поки прийдуть гості, бути разом з усіма. 
Виконав зайчик наказ, іде додому та й думає: «Сховаюся я в кущі, поки ніхто не бачить, та й подивлюсь на того хваленого музику сам». Сховався зайчик, тільки хвіст видно. Коли це йдуть кошеня з лисицею. Кошеня награє, а лисиця взяла в лапи по хустині й пританцьовує. 
Коли дійшли до того місця, де заховався зайчик, кошеня угледіло його хвіст, подумало, що то миша, майнуло туди і вгородило у хвіст свої кігті. Зайчик зойкнув од болю й кинувся навтіки, а хвіст так і лишився в лапах у кошеняти, і воно причепило його собі до капелюха. 
Прибіг переляканий зайчик до звірів і все їм розповів. 
– Біг через ліс я від того страховища і не міг навіть перепочити,– сказав він.– І далі побіжу, а ви тут як знаєте. 
І тільки смуга за ним лягла. Спочатку звірі не хотіли вірити зайчиковим словам, а тоді роздивилися, що в нього немає хвоста, і заметушилися; хто боязкіший, кинувся тікати, а хто сміливіший, сховався поблизу,–так уже хотілося їм побачити страшного музику і тільки тоді тікати. 
Дика свиня зарилася в листя біля казана, баба ведмедиця вилізла на похилого дуба, а черепаха примостилася віддалік на горбку. 
Прийшли кошеня з лисицею на галявину, де кипів казан, але ніхто не зустрів їх, ніхто не привітав. Кошеня награє собі, а лисиця скаче навколо казана. 
Виткнула дурна свиня вуха, хотіла почути, що воно там грає. А кошеня почуло шелест, озирнулось і побачило чорне свиняче вухо. Подумало, що то мишка, шусть! – і вхопило свиню за вухо. Свиня як заверещить – аж ліс затремтів. Баба ведмедиця почула той страшний крик, злякалася, впала з дуба й зламала собі поперек, відтоді й ходить на чотирьох. А доти ходила, як люди, на двох ногах. Покотилася з горба черепаха та по камінцях, то шкіра й потріскалась – така вона в черепахи й досі. А в дурної свині від страху та крику виросли два великі передні зуби й виткнулися з рота. 
А кошеня побачило, як бояться його дикі звірі, і запанувало в лісі.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: